І́НІЙ, і́нею, ч. Тонкий шар кристалів льоду, що утворюється осіданням водяної пари з повітря на охолоджені предмети; паморозь, наморозь. З чорної дірки [вікна] виходила сиза пара, осідаючи на віконниці інеєм (Мирний, IV, 1955, 193); Мороз береться, мабуть, дужче, бо вбрались в іній дерева (Забіла, У.. світ, 1960, 27); // перен. Про сивину. — Дарма що ото голова інеєм взялась,— додала Корніїха,— а на Центральній недавно так розбушувався, що дружинники й такого хотіли остригти (Гончар, Тронка, 1963, 11).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 4. — С. 29.

і́ній — тонкий шар кристалів льоду, що утворюється осіданням водяної пари з повітря на охоло­джені предмети; паморозь, намо­розь; раніше звався морозом; ос­кільки іній — замерзла (зимова) роса, то символізує сльози, горе: «Ой на горі церква, інеєм припала, Я у тій церкві примусяний шлюб брала»; за інеєм угадували погоду і визначали майбутній урожай, — «густий іній на деревах — на уро­жай вівса»; «іній на деревах — на мороз, туман — на відлигу»; «іній у листопаді — до ясної погоди»;«осінній іній — на погоду»; «уночі іній — вдень сніг не випаде»; «як два тижні перед Різдвом рясний іній, то перед Петром буде на греч­ці рясний цвіт»; «якщо на перше січня іній, буде врожай». Будуть твої карі очі інеєм уростати (піс­ня); Мороз береться, мабуть, ду­хом, бо вбралися в іній дерева (Н. Забіла).

Жайворонок В. В. Знаки української етнокультури: Словник-довідник. — К.: Довіра, 2006. — С. 262.