ЯЙЦЕ́, я́, с.

1. Захищена від зовнішнього впливу різними оболонками чи шкаралупою овальної форми сукупність білка й жовтка, з яких утворюється зародок птахів та деяких тварин (уживається як продукт харчування). Я.. угляділа під лопухом дванадцятеро курячих яєць (Н.-Лев., III, 1956, 283); Тихович нашвидку їв яйця, запиваючи їх каламутним чаєм (Коцюб., І, 1955, 205); Ідеш, а на землі ніде ногою ступити: гнізда, яйця, голенькі пташенята плутаються в траві, одні вже вбираються в пух, а ті лише вилуплюються, пробиваються дзьобиками з шкаралупки (Гончар, Тронка, 1963, 31); — Ти про що, батьку? — Та як же… Цей самий Ісаєв ще під стіл пішки ходив, коли я з Ковпаком турків та татар лупцював на Берді, а тепер він мені начальник. Бачиш, уже яйця курку учать (Добр., Очак. розмир, 1965, 228); Мати яєчню смажили на обід й одне яйце вбили до тіста (Томч., Готель.., 1960, 79); *У порівн. Недовго і втішався старший брат одібраним ланом: набігла хмарка — як учистить град з курине яйце, всю пшеницю до стебла вибив (Стор., І, 1957, 33); Пустотливий білявий хлопчисько, обличчя якого було поцятковане ластовинням, наче сорочаче яйце, підібрався до лежачого верблюда і почав лоскотати йому ніздрі очеретиною (Тулуб, В степу.., 1964, 53).

◊ Заси́діти яйце́ див. заси́джувати; Кла́сти я-йця див. кла́сти; Сиді́ти на я́йцях див. сиді́ти; Бі́гати (носи́тися), як (на́че) ку́рка з яйце́м з чим — виявляти надмірну турботу, приділяти надто багато уваги чомусь незначному. Невістка заслала стіл білою скатеркою, поклала на столі хліб та сіль, бігає по хаті, як курка з яйцем (Н.-Лев., II, 1956, 25); — Прости мені, Григорію. Це ж не злість, а мій біль вихлюпнувся наверх.— Кому він тільки потрібний? Носишся з ним, наче курка з яйцем (Стельмах, Правда.., 1961, 89).

2. біол. Зародок личинки комах, черв’яків і т. ін., що нагадує собою невелику, перев. овальної форми крупинку. — В кінці літа філоксері виростають крила, вона робиться мушкою, перелітає з садка в садок і кладе на кущах яйця (Коцюб., І, 1955, 203); Хвороботворні мікроорганізми, а також яйця глистів, що містяться на поверхні шкіри, легко можуть бути перенесені, особливо з шкіри на руках, у рот і тим самим викликати різні тяжкі захворювання (Шк. гігієна, 1954, 90).

3. біол. Жіноча статева клітина людини і тварин; яйцеклітина.

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 11. — С. 631.

Яйце, ця, с.

1) Яйцо. Носиться, як курка з яйцем. Посл. На яйцях спечений. Рудч. Ск. II. 2.

2) Яичко (въ половыхъ органахъ).

3) мн. Яйця. Родъ игры въ мячъ, который катятъ по вырытому, въ землѣ ряду ямокъ; въ ту ямку, въ которой остановится мячъ, бросаютъ камешекъ, называемый яйце. КС. 1887. VI. 461.

4) Чортове яйце. Неразвитой грибъ, Phallus impudicus. ЗЮЗО. I. 131.

5) Котячі яйця. Раст. Glechoma hederacea L. ЗЮЗО. Ум. Яєчко. На Похвалу птиця похвалиться первим яєчком. Ном. № 425.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 4. — С. 537.

яйце́ (зменшено-пестливе — яє́чко) —

1) захищена від зовнішнього впливу різними оболонками чи шкаралупою овальної форми сукупність білка і жовтка, з яких утворюється зародок птахів та деяких тварин; у народній уяві яйце постає у загадці так: «Упала боденька з високого поденька, нема такого бондаря, щоби єї поправив»; уживається як продукт харчування; ще задовго до християнства яйце у слов’ян було символом воскресіння, відродження життя, символом сонця, синонімом джерела життя у Всесвіті; християнська символіка яйця за старовинними джерелами така: шкаралупа — небо, плівка — хмари, білок — води, жовток — земля, вогкість усередині яйця — світовий гріх; побутує як ритуальне на Великдень (див. кра́шанка, кра́панка, пи́санка); уживається при гаданнях і замовляннях; ним викачують хворобу, пристріт чи вроки. Носиться, як курка з яйцем (приказка — надмірно турбується, приділяє уваги чомусь); Знесла курочка яєчко, та не просте, а золоте (казка);

2) я́йця — рід народної гри в м’яч, який котиться по виритому в землі ряду ямок; в ту ямку, куди він закотиться, кидають камінець, що називається яйцем;

3) Яйце́-Райце́ — старовинний казковий образ, що символізує вразливий земний рай, за необережне поводження з яким наступає розплата продажем душі дияволу (у казці — змієві-спокуснику);

4) вика́чування яйце́м (див.).

Жайворонок В. В. Знаки української етнокультури: Словник-довідник. — К.: Довіра, 2006. — С. 661-662.