ШЕЛЬВІ́Я, ї, ж., діал. Шавлія. По горі, горі зацвіла шельвія (Сл. Гр.); "Ой ти, дівчино, з кучерявої рути — м’яти звита та з гостролистої шельвії!" — подумав Карпо і повернув назад додому (Н.-Лев., II, 1956, 278).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 11. — С. 438.

Шельвія, вії, ж. = Шавлія. По горі, горі зацвіла шельвія. Гол.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 4. — С. 491.

шельві́я див. шавлі́я.

Жайворонок В. В. Знаки української етнокультури: Словник-довідник. — К.: Довіра, 2006. — С. 649.