ЧІП¹, чо́па, ч.

1. Конусоподібна дерев’яна пробка для закупорювання отвору в якійсь посудині (перев. в бочці). Поки брати бавились із царем, старша сестра і звеліла, щоб у їх човні пробили дірку та й заткнули чопом (Стор., І, 1957, 69); Молодиці та дядьки вибили з бочки чопа, підставляли під срібний струмінь заляпані глиною руки, пирскались, обливались, втиралися рушниками (Гуц., Скупана.., 1965, 95); Усі комунари рушили до клуні, де була бочка. Справді, чіп витягнуто й відкинуто далеко набік, а нафти Лишилось трохи-трохи, на самому дні (Донч., І, 1956, 84); * У порівн. Стало тепло. Дух шкір забив відразу ніс, як чопом (Хотк., II, 1966, 148).

◊ Дурни́й, як чіп — дуже дурний. — Хоч і кажуть, що ти відьма, і бояться люди тебе, а я прямо скажу — дурна, дурна, як чіп, та й годі! (Мирний, III, 1954, 312); Великий, як світ, а дурний, як чіп (Номис, 1864, № 6345); Пи́ти, як чіп — пити багато спиртного. Пив Сидір так, як чіп (Бор., Тв., 1957, 174); Бригадир одмовив тихо На запитання моє: — Лиходід … то наше лихо! Тільки "звіти" подає Та, як чіп, горілку п’є! (С. Ол., Вибр., 1959, 295); П’яни́й, як чіп — зовсім сп’янілий. — Чи ви бачили таке! — не звертаючи уваги на те, до неї ж промовив, дивуючись, візник, — п’яна ж чортова скоринка, як чіп, а дивіться — вдержався! (Вас., І, 1959, 344).

2. діал. Дерев’яний кілочок на стіні для підвішування чого-небудь; // Стержень, на якому що-небудь ходить, гойдається, крутиться (у дверях, машині, приладі і т. ін.). Двері його хати порушилися на чопах і заскрипіли своїм дивно знайомим, любим скрипом (Фр., IV, 1950, 418).

3. буд. Шип у брусі для з’єднання з іншим брусом. Інші [майстри] в обтесаних уже стовпках довбали діри, інші .. притісували чопи (Фр., VI, 1951, 108).

4. іхт. Річкова риба родини окуневих. У районі нижньої течії ріки Тисмениці є стерлядь, в районі впадіння річок Щириці і Нежухівки — чіп (Наука.., 10, 1960, 31).

ЧІП², виг., діал. Геть (див. геть² 1, 2). — А зась, циганчата! — крикнув на них Ничипір, та аж тупнув ногою.— Чіп відсіля! ви не сього приходу (Кв.-Осн., II, 1956, 117).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 11. — С. 340.

I. Чіп, чопа, м.

1) Деревянная затычка у бочки. Узялась за чіп, щоб одіткнуть. Рудч. Ск. II. 151. П’яний, як чіп. Ном. № 11740. Ходити до чопа. Пьянствовать, ходить въ кабакъ. Ном. № 11701.

2) Стержень, на которомъ что либо ходить, качается или вращается (въ видѣ колышка, винта и пр.) — является частью многихъ машинъ и снарядовъ, напр. винтъ, соединяющій половинки ножницъ. Шух. I. 153. Также часть: верклюга, верстату, курительной трубки (металлическая крышка ходить на немъ), п’їл (См. П’їла). Шух. І. 187, 255, 276, 254.

3) Колышекъ въ сновалкѣ. Шух. І. 150. См. Снувавка.

4) Колышекъ, зубъ (желѣзный) въ боронѣ. Шух. I. 166.

5) Шипъ въ столбѣ для связи съ другимъ бревномъ. Уманск., Гайсин. у.у.

6) Желѣзный шипъ на мельничномъ валу. Мик. 480. Черниг. у.

7) Рыба: Aspro Zingel. Вх. Пч. II. 18. Ум. Чіпо́к, чіпо́чок, чо́пик, чопе́ць. (Харьк., Залюбовск.). В ба рилочку два напиточки, нема чіпочка, нема дірочки. Ном. заг. № 64.

II. Чіп, меж. = Чіпа. Лохв. у.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 4. — С. 465.

чіп (зменшені — чопо́к, чопе́ць, чіпо́к, чопо́чок) — конусоподібна дерев’яна пробка для закупорювання отвору в якійсь посудині (перев. в бочці); оскільки пробка здавна призначена передусім для пивної бочки, то чіп символізує пиятику (пор.: ходи́ти до чо́па означає «пиячити»), нерозум, насамперед у зв’язку з надмірним уживанням спиртного, запоями. Узялась за чіп, щоб одіткнуть (казка); Котилось барильце без чопця, без рильця (М. Номис); фразеологізми: дурни́й, як чіп — дуже дурний. Великий, як світ, а дурний, як чіп (М. Номис); пи́ти, як чіп — пити багато спиртного. Пив Сидір так, як чіп (Л. Боровиковський); п’я́ний, як чіп — зовсім сп’янілий.

Жайворонок В. В. Знаки української етнокультури: Словник-довідник. — К.: Довіра, 2006. — С. 640-641.