ЧОТИ́РИ, рьо́х, числ. кільк.

1. Назва числа 4 та його цифрового позначення. Чотири ділиться на два; // кого, чого. Кількість з 4 одиниць. Поруч з Джерихою сиділи чотири молодиці, позав’язувані здоровими хустками на високих очіпках (Н.-Лев., II, 1956, 170); В просторій кімнаті з чотирма вікнами стояв посередині стіл, застелений червоним сукном (Коцюб., І, 1955, 37); Я виїхав за кордон, де й пробув близько чотирьох з половиною місяців (Довж., І, 1958, 24); Коли він, наспівуючи пісеньку, оком художника подивлявся крізь маленьке, в чотири шибки віконце на заросле вишниками та розлогими яблунями кладовище, біля тину промайнула темна ряса, і чорний смуток заповз в його душу (Стельмах, І, 1962, 249); Я ніби переживаю все. Я можу, заплющивши очі, описувати кожне місце цих чотирьох десятків картин (Ю. Янов., II, 1958, 15); // Без означуваного слова. Кінь схарапуджено впав на всі чотири, рвучись подалі від Сивоока (Загреб., Диво, 1968, 121); Годинник раптом пробив чотири (Тулуб, В степу.., 1964, 228); На долівці біля кухні сидів Дувид, йому минуло чотири (Тудор, Народження, 1941, 70).

Гра́ти в чоти́ри руки́ — грати удвох на одному музичному інструменті (на роялі, піаніно). Вони грали увертюру з "Норми" в чотири руки; грали вправно, старанно, дотримували такту (Л. Укр., III, 1952, 525); В іншій квартирі нас зустріла музика. Павло Бєляєв та його дочка Ірина в чотири руки грали Бетховена (Мист., 3, 1969, 21).

◊ В чоти́ри о́ка диви́тися (сте́жити і т. ін.) див. о́ко¹; Іди́ (іді́ть) [собі́] на чоти́ри ві́три див. іти́; Ко́ваний на всі чоти́ри ноги́ (копи́та) див. ко́ваний; На [всі] чоти́ри [бо́ки]: а) див. бік; б) навколо, кругом. Уже він, починав боятись, На всі чотири озиравсь; Трусивсь, та нікуди діватись, Далеко тяжко в ліс забравсь (Котл., І, 1952, 123); Старий озирнувся на чотири боки: степ лежав німий і принишклий (Тют., Вир, 1964, 398); У степовому селі був ярмарок, на чотири боки куріло, куріли степові розложисті шляхи тощо, торохкотіли тачанки (Ю. Янов., II, 1958, 248); На [всі] чоти́ри ві́три див. ві́тер; На всі чоти́ри світи́ див. світ²; На всі чоти́ри сто́рони див. сторона́; На чотирьо́х (чотирма́) іти́ (піти́, повзти́, поповзти́ і т. ін.) — іти, повзти рачки. — А от коли ми декого злякаємо — не на коні він поскаче, а на чотирьох своїх поповзе. Ану, повертай оглоблі, коли приїхав людей баламутити, бо ми люди спокійні (Стельмах, І, 1962, 564); Тоді назад повертався [Остапко] на чотирьох (Бурл., О. Вересай, 1959, 5); Не будеш тут ходить на парі, А підеш зараз чотирма (Котл., І, 1952, 159); Підко́вувати (підкува́ти) на всі чоти́ри див. підко́вувати; Підко́вуватися (підкува́тися) на всі чоти́ри див. підко́вуватися; Пуска́ти (пусти́ти) під чоти́ри вітри́ (на всі чоти́ри) див. пуска́ти; Світ на всі чоти́ри вітри́ див. світ²; Сиді́ти в чотирьо́х сті́нах див. сиді́ти; У чоти́ри о́чі; На чоти́ри о́ка, діал.— наодинці, без свідків, віч-на-віч. Чую, мої хлопці за дверима шепочуться. Ану, думаю, відсунусь у тінь, цікаво, про віщо брати між собою на чотири ока говорять? (Мур., Бук. повість, 1959, 100); Як дві́чі взя́ти по два; Як дві́чі два [чоти́ри] див. двічі; Як дві́чі по два — чоти́ри — те саме, що Як дві́чі два [чоти́ри] (див. дві́чі). [Савка:] Коли-небудь я доведу тобі, як двічі по два — чотири (Мам., Тв., 1962, 224).

2. Те саме, що четві́рка 2.

ЧОТИРИ…, ЧОТИРЬОХ… Перша частина складних слів, що означає: який має чотири однакові одиниці, предмети, ознаки і т. ін., який є мірою в чотири одиниці, напр.: чотириве́рхий, чотиригоди́нний, чотирикілометро́вий, чотиримі́сячний, чотириступі́нчастий, чотирихло́ристий, чотирия́русний, чотирьохосно́вний і т. ін.

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 11. — С. 366 - 367.

чоти́ри — назва числа 4 та його цифрового позначення із 4 одиниць; означає землю, цілісність, повноту, справедливість; Чотири-євангеліє написано чотирма апостолами; маємо чотири сторони світу, чотири стани буття (ранок, день, вечір, ніч; весна, літо, осінь, зима; дитинство, юність, зрілість, старість), чотири фази Місяця, чотири стіни, чотири кути, чотири кінці в хреста; у колядках і щедрівках натрапляємо на чергування «три-чотири», характерні для архаїчної поезії: «Кладе ж воли та у три плуги, а молодички та у чотири; кладе ж клячі у три борони, а жеребчики та у чотири; кладе стоженьки та у три шароньки, кладе шапоньки та у чотири», пор. ще: «Ішли ляхи та у три шляхи, а татари — у чотири».

Жайворонок В. В. Знаки української етнокультури: Словник-довідник. — К.: Довіра, 2006. — С. 644.