ХТИ́ВИЙ, а, е.
1. Який відчуває перев. тілесний, плотський потяг. Роду свого пліть остання, Хмурий, хтивий, наче тхір, Він [граф] на свято винобрання Накликав гостей у двір (Перв., II, 1958, 140); Почувала [Софія] й почуває себе куртизанкою, потайно хтивою навіть і зараз, у своєму солідному віці (Гончар, Таврія, 1952, 144); Та будуть знати хтиві й злі чужинці, Що в неї честь дорожча від життя… (Павл., Пальм. віть, 1962, 50); // Який виражає такий потяг. Ця гонитва заливала потом дебелу хтиву постать, розпалювала гнів (Горд., Листи.., 1942, 18); Денис, коли його почала оглядати та ж сама дівчина, що оглядала й Тимка, переступав з ноги на ногу, ворушив лопатками, ганяв по лобі зморшки, як брижі по воді, мружив хтиві очі (Тют., Вир, 1964, 294); На її пласкому мідно-червоному обличчі міцніше стиснулися товсті хтиві губи (Тулуб, В степу.., 1964, 64); // Перейнятий таким потягом. З темних масних ротів вибивались багатозначні натяки і хтиве безстидство (Стельмах, Хліб.., 1959, 329); В одну мить Шток зіскочив з полу і позадкував до дверей, злякано дивлячись на цього сліпого свідка його хтивих зазіхань (Бурл., О. Вересай, 1959, 37); Подавивши в собі хтиве почуття, хазяйський син, якого неспроста готували на адвоката, заговорив співчутливо до Марії (Цюпа, Назустріч.., 1958, 52); // Який викликає такий потяг. Я мовчу, гублячи увагу свою в потоці людського натовпу. З кафе й ресторанів чути брязкіт посуду, голосний регіт і розхитані звуки якогось хтивого танка (Кол., На фронті.., 1959, 37); *Образно. Максим міцно потер пальцями чоло, і цей рух допоміг йому відірватися від хтивого берега мрій і здогадок (Рибак, Час.., 1960, 195).
2. Ненаситний, жадібний, зажерливий. Садизм випалив в ньому навіть почуття практичного розрахунку, і він бажав тільки одного: насолоди, звірячої хтивої насолоди від споглядання людських мук (Ю. Бедзик, Полки.., 1959, 126); *Образно. То смерті хтивої лихі були жнива, Коли всі мускули напружили народи, Багнет і молот свій в ім’я життя й свободи, В ім’я вселюдського піднявши торжества (Рильський, II, 1960, 291).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 11. — С. 162.