УТИ́КАТИ див. утика́ти¹.

УТИКА́ТИ¹ (ВТИКА́ТИ), а́ю, а́єш, недок., УТИ́КАТИ (ВТИ́КАТИ), аю, аєш, док., перех. Прикрашати або покривати що-небудь, застромлюючи багато чогось. Божник квітками утикала [Зіня], лавки змила (Барв., Опов.., 1902, 80).

УТИКА́ТИ² див. втика́ти¹.

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 10. — С. 508.

I. Утикати, каю, єш, сов. в. уткнути, кну, неш, гл.

1) Втыкать, воткнуть, водружать, водрузить, вонзать, вонзить. Не втикай тут тички. 1 просто в рот кинжал уткнув. Котл. Ен. V. 50.

2) Только сов. в. — кого чим. Ткнуть. Мене неначе ножем уток. Федьк.

II. Утикати, каю, єш, сов. в. уткати, утчу, чеш, гл.

1) Вставлять, вставить въ ткань во время тканья, воткать.

2) Только сов. в. Соткать извѣстное количество. Учора як воно (дитина) успалосє, то так довго спало: цілу губку я уткала. Черн. у.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 4. — С. 362.