УТИ́КАТИ див. утика́ти¹.

УТИКА́ТИ¹ (ВТИКА́ТИ), а́ю, а́єш, недок., УТИ́КАТИ (ВТИ́КАТИ), аю, аєш, док., перех. Прикрашати або покривати що-небудь, застромлюючи багато чогось. Божник квітками утикала [Зіня], лавки змила (Барв., Опов.., 1902, 80).

УТИКА́ТИ² див. втика́ти¹.

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 10. — С. 508.