Про УКРЛІТ.ORG

тюрма

ТЮРМА́, и́, ж.

1. Місце ув’язнення, будівля, де перебувають особи, засуджені до позбавлення волі або які знаходяться під судовим слідством. Знов люди гомонять на базарі, що вже впіймали тих розбійників і що вони вже сидять в Кишиневі в тюрмі (Н.-Лев., III, 1956, 278); Настя.. подалась з дитиною в город, одвідати Гната, котрий сидів у тюрмі, чекаючи суду (Коцюб., І, 1955, 75); І тепер нащадки панські Тюрми міцнії будують, А поетові нащадки Слово гостреє гартують (Л. Укр., І, 1951, 386); Із вогких окопів, із тюрем сирих, Із шахт, із заводів, із лав трудових, У бурях, в пожарах прийшов він до нас, Той день, що збратав нас, що світ весь потряс (Рильський, III, 1961, 237); Це був молодий дезертир, жорстокий і безвольний, бандит і грабіжник, що не раз сидів у тюрмі, відбуваючи покарання за свої злочини (Довж., І, 1958, 297); * У порівн. Рідко можно [можна] спіткати таку непривітну, смутну, темну, як тюрма, хату (Барв., Опов.., 1902, 31); // збірн. Арештанти. — Вночі, коли я сам і ніхто мене не бачить, коли спить уся тюрма,.. — страждання стають невиносимими [нестерпними] (Хотк., І, 1966, 175); І його повісили сірим світанком, під жахливі крики цілої тюрми (Ю. Янов., II, 1958, 223).

◊ Гни́ти в тюрмі́ (по тю́рмах) — перебуваючи в тюрмі, тюрмах, втрачати сили, здоров’я. Я бачила, як гинуло найкраще, Як родичі мої гнили по тюрмах І як високе низько упадало (Л. Укр., І, 1951, 119); Гної́ти (згної́ти) в тюрмі́ (по тю́рмах) — довгий час тримати кого-небудь у тюрмі (тюрмах). Він [Т. Шевченко] пригадав би вам ті дні, коли в тюрмі його гноїли!.. (Сос., І, 1957, 403); Піти́ в тюрму́ див. піти́; Поволочи́ти по тю́рмах див. поволочи́ти.

2. перен. Місце, проживаючи в якому, хтось зазнає утисків, гноблення. Боже милий! Чи довго буде ще мені В оцій незамкнутій тюрмі, Понад оцим нікчемним морем Нудити світом? (Шевч., II, 1963, 130); Нема вже старої Росії, нема тюрми народів — ожили степи, озера, — новії сходи нова земля дала (Тич., III, 1957, 19).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 10. — С. 335.

вгору