Про УКРЛІТ.ORG

турма

ТУ́РМА, и, ж., діал. Отара. Ватаг повеліває турмами овець, ботеями кіз, стадами коней (Хотк., Довбуш, 1965, 85); // рідко. Зграя птахів. Нараз вилетіла з печі хмара малих чортенят. Зависли над бабою, як.. турма ворон над лісом (Стеф., І, 1949, 45).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 10. — С. 328.

Турма, ми, ж. соб. Стадо овецъ. Фр. Пр. 9. Турма вже йде з поля. Камен. у. Що то в полі за димове?… чи вівчарі турми гонять? Гол. І. 38. Ум. Турмонька, турмочка. Овець турмонька. Гол. II. 60.

Турма, ми, ж. Тюрьма. Драг. 202. Турма велика і кріпко збудована, та чорт їй рад. Ном. № 967, стр. 283. Обід поставив…. турмам і старцям. Міф. Г. 69.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 4. — С. 297.

вгору