СТЕ́ЖЕЧКА, и, ж.
1. Зменш.-пестл. до сте́жка. Ой, знати, знати, В кого є дочки: Втоптані стежечки Через садочки (Укр.. лір. пісні, 1958, 118); Зеленою левадою побігла стежечка аж до ставка (Коцюб., І, 1955, 40); Вузькі, кручені, старанно вичищені і дрібним піском посипані стежечки в’ються крутим берегом угору (Фр., V, 1951, 29); Миролюбно радить [дід] хлопчикові: — Узяв би лопатку та й прокидав стежечку до хвіртки (Збан., Сеспель, 1961, 303); Ми мовчки пішли вузенькою стежечкою (Досв., Вибр., 1959, 47).
◊ Знахо́дити (знайти́) сте́жечку до се́рця (серде́ць) — те саме, що Знахо́дити (знайти́) сте́жку до се́рця (серде́ць) (див. сте́жка). Нам з тобою, друже, вірші помогли, Через них ми стежечку до сердець знайшли (Забашта, Квіт.., 1960, 82); Проклада́ти (прокла́сти, проложи́ти) сте́жечку до чого — добиватися успіхів у якійсь справі. Мені здається, що ця моя перша проба — не лишня задля того, щоб проложити хоч невеличку стежечку і до таких утворів (Мирний, V, 1955, 406); Прото́птувати (протопта́ти) сте́жечку див. прото́птувати; Прото́птувати (протопта́ти) сте́жечку до се́рця див. прото́птувати; Схо́дяться (зі́йдуться) стежечки́ див. схо́дитися; Топта́ти сте́жечку див. топта́ти; Уто́птувати (утопта́ти) сте́жечку до се́рця (душі́, душ) — те саме, що Знахо́дити (знайти́) сте́жку до се́рця (до серде́ць) (див. сте́жка). Ти досягнув становища високого і чину, Ти маєш те, про що не смів і думать, Та не втоптав ти стежечки, поете, До людських душ (Забашта, Вибр., 1958, 46).
2. розм. Поздовжня лінія. Дарка взяла в руку фалдочку тієї.. спіднички, синьої з білими стежечками (Л. Укр., III 1952, 642).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 9. — С. 679.