ПРОТО́ПТУВАТИ, ую, уєш, недок., ПРОТОПТА́ТИ, топчу́, то́пчеш, док., перех.

1. Топчучи, ходячи, прокладати, утворювати (стежку, дорогу, слід і т. ін.). Протоптуючи в снігу свіжий слід, секретар райкому говорив, що в село приїхав де в чому допомогти Іванові (Чорн., Потік.., 1956, 117); Побіч скали.. брати протоптали маленьку стежку, куди після купелі вилазили з води (Фр., III, 1950, 11); Ворона протоптала вздовж води справжню мережану стежечку (Донч., V, 1957, 30); // Топчучи, наступаючи ногами, приминати (перев. сніг).

◊ Прото́птувати (протопта́ти) сте́жку (сте́жечку, дорі́жку і т. ін.): а) (куди, до кого — чого) часто ходити куди-небудь, навідувати когось, щось. Усі, мабуть, і забули б про той млин, та ось приїхали влітку пани в село на дачі, почали протоптувати до його стежечки ясними зоряними ночами (Вас., І, 1959, 190); — Я в пекло стежку протоптала, Я там не раз, не два бувала (Котл., І, 1952, 126); б) (до чого) намагатися досягти чого-небудь, домогтися чогось. — Князь, певно, пристав до нашої святої віри не з щирим серцем, — промовив сумно патер Вінцентій. — Він став католиком, щоб протоптати стежку до двору (Н.-Лев., VII, 1966, 75); Прото́птувати (протопта́ти) сте́жку (сте́жечку, дорі́жку і т. ін.) до се́рця чийого — завойовувати чию-небудь любов, довіру. Сестер вона не любила.., один лише тато зумів колись протоптати доріжку до її маленького серця (Дім., Ідол, 1961, 223).

2. розм. Довго ходячи, протирати (перев. взуття). Протоптати чоботи; Протоптати килим.

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 7. — С. 324.