СИРОВЕ́ЦЬ, вцю́, ч., діал. Сирівець. Хата два дні не метена, а піч поколупалась, чорна, сировець зацвів у діжці,— .. їй дарма! (Григ., Вибр., 1959, 109).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 9. — С. 200.

Сировець, вцю́ и вця, м. = Сирівець.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 4. — С. 123.

сирове́ць див. сиріве́ць.

Жайворонок В. В. Знаки української етнокультури: Словник-довідник. — К.: Довіра, 2006. — С. 539.