СИРІВЕ́ЦЬ, вцю́, ч.

1. Напій, пригот. із залитих кип’ятком і настояних протягом певного часу житніх сухарів; хлібний квас. Дидона рано ісхопалась, Пила з похмілля сирівець (Котл., І, 1952, 74); В барилі 50 л кип’ятку обварюють 7 кг житніх сухарів і настоюють протягом 8 год. Після цього чистий сирівець зливають в іншу посудину (Укр. страви, 1957, 376); Він знову потягся рукою до глека, знову пив сирівець, смачно плямкаючи губами (Кочура, Зол. грамота, 1960, 476); * У порівн. Пасажир.. прихилився плечем до стовпа з ліхтарем угорі, що цідив у туман ріденьке, мов сирівець, світло (Мушк., Серце.., 1962, 5).

2. діал. Сировина. Угорщина включила у себе галицьку рафіновану нафту і, побудувавши свої рафінерії [пристрої для рафінування], брала з Галичини лише сирівець (Фр., VIII, 1952, 407).

3. діал. Сириця.

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 9. — С. 198.

Сирівець, вцю и вця, м.

1) Хлѣбный квасъ. Чуб. VII. 446. І кубками пили сливянку, мед, пиво, бражку, сирівець. Котл.

2) = Сириця.

3) мн. Сирівці. То-же, что и постоли, но изъ сыромятной кожи съ шерстью. Шух. І. 120.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 4. — С. 122.

сиріве́ць = сирове́ць — напій, приготовлений із залитих кип’ятком і настояних протягом певного часу житніх сухарів; хлібний квас;з сирівцю робили холодний борщ, який теж так само називали, пор. у Т. Шевченка: «Ой пий сировець та криши петрушку». І кубками пили слив’янку, мед, пиво, бражку, сирівець (І. Котляревський); Сировець зацвів у діжці (Грицько Григоренко).

Жайворонок В. В. Знаки української етнокультури: Словник-довідник. — К.: Довіра, 2006. — С. 539.