САМОВА́Р, а, ч.
1. Металева своєрідна за формою посудина для кип’ятіння води з топкою всередині, що наповнюється перев. вугіллям. Серед столу, на мідяному підносі, стояв блискучий самовар і мугикав стиха якусь журливу пісеньку (Мирний, І, 1954, 323); Самовар кипів, булькотів та парував, як навіжений (Н.-Лев., VI, 1966, 55); * У порівн. Розшумівся [Аркадій Петрович], як самовар, що ось-ось мав збігати (Коцюб., II, 1955, 395); [Кость:] Терпіть не можу, коли в людини сяє пика, як великодній самовар (Вас., III, 1960, 151); Телескоп стояв на веранді — довгий, як чапля, і жовтий, як самовар (Смолич, II, 1958, 8); // Така ж за формою посудина, в якій вода кип’ятиться за допомогою електрики; // чого і без додатка. Кількість води, що вміщується в цій посудині. Випив [справник] самовар чаю — знов на порозі (Вовчок, I, 1955, 248); [Пилип:] Я б увесь самовар видув, і хай би тоді Кость подавав рапорт на мене своїй тещі (Мороз, П’єси, 1959, 115).
Наставля́ти (наста́вити, настановля́ти, настанови́ти) самова́р див. наставля́ти1, настановля́ти1; Поста́вити самова́р див. поста́вити; Ста́вити самова́р див. ста́вити.
2. розм., рідко. За часів Великої Вітчизняної війни — умовна або жартівлива назва міномета. Шура пригадала, що саме такими мінометами командує Юрась. — Вони страшні? — Січуть німців на січку. У нас їх звуть «самоварами» (Гончар, III, 1959, 171).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 9. — С. 29.