РЕ́МЕЗ, а, ч. Маленька пташка ряду горобцеподібних. Ремез — один з небагатьох видів синичок, який будує гнізда, взагалі ж ці непосидющі пташки віддають перевагу дуплам дерев (Наука.., 9, 1969, 1); Дівчина задумано погладила пухнасті котики.. Щось грудочкою снігу забіліло внизу на лозині. Люба пригнулась і відірвала від прутика пругке гніздо ремеза (Стельмах, І, 1962, 343).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 7. — С. 500.

Ремез, за, м. Птица: ремезъ, Parus pendulinus. Вх. Пч. II. 13. Ой ремезе, ремезочку, не клади гнізда у вершині Дністра. Чуб. V. 876. Ум. Реме́зонько, ремезо́чок. Грин. III. 617.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 4. — С. 11.

ре́мез — маленька пташка ряду горобцеподібних, різновид синиці, який підвішує своє гніздо на гілці; вважалася чарівною, бо нібито лі­кувала від пропасниці та інших «лісових» хвороб; гніздо святили на Великдень і тримали як оберіг; у народній пісні співають, ніби пташка в’є своє гніздо на льоду: «Ой ремезе, ремезоньку, Не вий гніздо на льодоньку: Буде льодок розтопати, Твоє гніздо забирати»; тут спостерігаємо символіку непередбачливості; у цілому ж пісня про ремеза зазвичай величальна, дівоча: «Увий собі у дівиці, У діви­ці у світлиці; Там їй будеш приспівати, Будеш її звеселяти»; взагалі ремезовому гнізду приписували магічну силу як талісман від бага­тьох нещасть; гніздо служило та­кож і для ворожіння, як у І. Котляревського: «В горщичок наклала відьомських всяких різних трав, які на Костянтина рвала І те гніз­до, що ремез клав». Ой ремезе, ре­мезе, не клади гнізда у вершині Дніс­тра (П. Чубинський).

Жайворонок В. В. Знаки української етнокультури: Словник-довідник. — К.: Довіра, 2006. — С. 497.