ПРО́ВОДИ, про́водів і про́від, мн.

1. Проводжання кого-небудь; прощання з тим, хто кудись від’їжджає, іде і т. ін. Гості ні на часинку не переводились; щодня одні виїздили, другі приїздили; щодня були й проводи і стрічі (Стор., І. 1957, 367); Завжди сцени проводів і зустрічей на вокзалах збуджували в Марка почуття ледве вловного жалю і, може, заздрості до тих, кого виряджають чи зустрічають (Кир., Вибр., 1960, 281); Біля хвіртки Созоненко попрощався з Фесюком, а Січкар узявся трохи провести Супруна. Ці проводи не дуже порадували Супруна (Стельмах, II, 1962, 112); // Обряд, церемонія, пов’язана з проводжанням кого-небудь, прощанням з кимсь і т. ін. У студентському гуртожитку проводи: оголошено, що завтра вранці хлопцям — у дорогу (Гончар, Людина.., 1960, 46); На справжнє сімейно-громадське свято обернулися в наш час проводи до Радянської Армії, в народі воно дістало назву виряджання (Свята.. Рад. Укр., 1971, 256); На підприємствах України стало хорошою традицією організовувати урочисті проводи ветеранів праці на заслужений відпочинок (Нар. тв. та етн., 5, 1967, 29).

2. етн. Звичай поминати померлих на могилах протягом післявеликоднього тижня. Після провід подає [Оришка] за нього рушники, а після ушестя, на клечальній, і весілля буде (Кв.-Осн., II, 1956, 228); Прийшли проводи. Треба, думаю, пом’янути свого покійничка, бо так сам бог велів (Н.-Лев., III, 1956, 257); І великдень був у ясній ході весняних днів несправжнім святом, і краще було на проводах, коли все село збиралося на гробки поминати родичів, і з кожною могилою христосувалось та сідало над своїми й поминало (Ю. Янов., І, 1954, 261).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 7. — С. 139.

Проводи, від, м. мн.

1) Ѳомина недѣля. О. 1861. XI. Св. 42. То було на самі проводи, і треба було через кладовище йти, де на гробах у той день усі поминають своїх родичів. Кв. Після провід ми уп’ять поїдьмо до товару. Харьк. г. Після провід ми уп’ять поїдьмо туди. Харьк. г.

2) — руса́льні, русальчини. Первый понедѣльникъ послѣ троицкихъ святокъ, когда, согласно повѣрью, провожаютъ пѣснями уходящихъ русалокъ. Грин. III. 116.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 3. — С. 460.

Про́води —

1) перший тиждень і перша неділя після Пасхи (Хоми́н ти́ждень і Хомина́ неді́ля, або Ра́дуниця (див.), тобто тиждень апосто­ла Хоми́ Неві́рного), пов’язаний зі старовинним звичаєм поминати померлих на могилах; Великдень на могилах; у народі Проводи ще називають Гробки́, Могилки́, Ба́бський вели́кдень (спочатку це Провідна́ субо́та), По́минки; за повір’ям, душі померлих, що зійшли на зем­лю у Великдень і були на ній до понеділка або вівторка, треба про­воджати назад; запалювали свічки, молилися, обідали навколо моги­ли, частину їжі й напоїв залишали на могилі для небіжчика;

2) Руса́льні (Руса́лчині) про́води = Про́води руса́лок — перший понеділок після Зелених свят, коли, за на­родним повір’ям, проводжають піснями русалок; співали: «Прово­дили русалочок, проводили, щоб вони до нас не ходили, да нашого житечка не ломили, да наших дів­чаток не ловили».

Жайворонок В. В. Знаки української етнокультури: Словник-довідник. — К.: Довіра, 2006. — С. 485.