ПРИМОВЛЯ́ННЯ, я, с.

1. Дія за знач. примовля́ти.

2. етн., рідко. Те саме, що замовля́ння 2.

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 8. — С. 678.

Примовляння, ня, с.

1) = Приказування.

2) = Примова. Гол. IV. 539. Грин. II. 317.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 3. — С. 427.

примовля́ння див. заклина́ння, прика́зування.

Жайворонок В. В. Знаки української етнокультури: Словник-довідник. — К.: Довіра, 2006. — С. 481.