ПРИМО́ВА, и, ж., заст., етн. Замовляння (у 2 знач.). Чутка була, вмів [ворожбит] замовляти стріли і кров. Але примова того лікаря показалася пустою (Фр., VI, 1951, 35).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 8. — С. 678.

Примова, ви, ж. Заговоръ (знахарскій).

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 3. — С. 427.

примо́ва див. заклина́ння, прика́зування.

Жайворонок В. В. Знаки української етнокультури: Словник-довідник. — К.: Довіра, 2006. — С. 481.