ПОТЕКТИ́, тече́, док.
1. Почати текти, литися (про рідину, струмок і т. ін.). Юхим Перепелиця сміявсь, сміявсь, аж йому сльози потекли (Кв.-Осн., II, 1956, 30); І дебрь-пустиня неполита, Зцілющою водою вмита, Прокинеться; і потечуть Веселі ріки, а озе́ра Кругом гаями поростуть, Веселим птаством оживуть (Шевч., II, 1963, 325); Микола вхопив кварту й пожбурив нею на шинкаря. Горілка потекла йому по лиці й по бороді (Н.-Лев., II, 1956, 260); Не вернеться любов, як молодість, ніколи, як золотий Дінець назад не потече (Сос., І, 1957, 165); Було в Уфі. Веселий дощ полився На брук розпечений — і потекли Струмки вздовж вулиць, обіч тротуарів (Рильський, І, 1956, 311); Люди зрозуміли, що якщо вони добре працюватимуть, то щось зароблять, отже, треба працювати якнайкраще, бо під лежачий камінь вода не потече (Тют., Вир, 1964, 131); // безос. Випив… так що ж бо?.. Як там кажуть: по бороді потекло, а у рот не попало (Кв.-Осн., II, 1956, 8); Шура акуратно скрутила руками наскрізь промоклу онучу, і з неї потекло (Гончар, III, 1959, 216); * Образно. Волосся потекло хвилястим водоспадом на спину і на плечі (Коп., Десятикласники, 1938, 62); // рідко. Почати сипатися великою масою (про сипкі речовини). Оріть, воли! Зерно до пана в мішки широкі потече… (Сос., II, 1958, 399); // Почати висипатися з колосся (про зерно). [Xоменко:] Пропаде просо! Перестигне і потече, як вода (Мороз, П’єси, 1959, 143); // Почати переміщатися в просторі (про пару, газ), поширюватися в провіднику (про струм). Хай і прискореним рухом воно [повітря] потече звідусюди, Але не зразу спроможеться просторінь всю заповни́ти (Зеров, Вибр., 1966, 135); Струм високої напруги потече в усі колгоспи, машинно-тракторні станції, майстерні (Кучер, Засвіт. вогні, 1947, 97); // перен. Почати безперервно надходити (звичайно про гроші, прибутки і т. ін.). О, він знає: зерно тепер у ціні. Він би його куди слід пустив… І отак, як зерно тече, потекли б до нього гроші, хазяйська сила (Жур., Дорога.., 1948, 124).
Кров потече́ (потекла́) перев. кого, чия — почнеться кровопролиття, масове вбивство людей (на війні, в боротьбі тощо). Ізнову потекла Мужицька кров! Кати вінчанні, Мов пси голодні за маслак, Гризуться знову (Шевч., II, 1963, 266); Настане — вірю я — година: Загине розбрат на землі.., Воскреснуть правда і любов, Зберуть докупи всі народи, Не потече вже більше кров (Граб., І, 1959, 560); Сли́на (сли́нка) потече́ (потекла́) в кого, кому — хтось відчує (відчув) сильне бажання з’їсти або випити щось смачне, апетитне. В обід пили [гості] заморські вина. Не можна всіх їх розказать, Бо потече із рота слина У декого, як описать (Котл., І, 1952, 174); Коли пан Дулькевич уздрів рибу, в нього потекла слина (Загреб., Європа 45, 1959, 98); Кайдаш глянув на перець, і в його слинка потекла (Н.-Лев., II, 1956, 280).
◊ Потекти́ світа́ми, заст. — зникнути, заїхати, залетіти дуже далеко. Вернули діти на селище, а по зозулі й місце застигло, потекла світами (Ков., Світ.., 1960, 152).
2. перен. Почати йти, рухатися суцільною масою. Раптом із горбів потекла вниз лавина сірих шинелей, і зараз же за ними із-за схилів вилетіли танки (Тют., Вир, 1964, 500); // Почати безперервно з’являтися, виникати один за одним (про думки, спогади і т. ін.). Далеким, розблислим у сонці маревом потекло перед очима бурлацьке дитинство (Гончар, Таврія.., 1957, 386).
3. перен. Почати минати, проходити (про час, життя тощо). Часи літами, Віками глухо потечуть. І я кровавими [кривавими] сльозами Не раз постелю омочу (Шевч., II, 1963, 65); Розлетяться, як дим, навіяні чари, пересниться страшний сон, життя потече тихим своїм руслом (Хотк., II, 1966, 108); Знову потекли теплі, лагідні, задумливі дні (Коз., Сальвія, 1959, 104); // Розпочавшись, продовжуватися, тривати. Позакурюємо, і потекла наша розмова, як тихий ручай (Вас., IV, 1960, 18).
4. Почати пропускати воду крізь дірки, щілини. — Іди, чоловіче, пішки. Швидше буде, — без ніякої іронії сказав кондуктор. І згодом пояснив: — Потекли труби, заливає топку (Головко, II, 1957, 457).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 8. — С. 400.