ОБОРІ́Г, ро́гу, ч., с. г. Повітка на чотирьох стовпах для зберігання сіна, збіжжя і т. ін. Його оборіг стоїть.. далеко на горі, треба сіно здалека носити (Коб., III, 1956, 441); Спати пішли всі під оборіг на сіно (Вільде, Сестри.., 1958, 7); // Кількість сіна, що вміщується під такою повіткою; стіжок. Штефан у лісі вичистив таке поле, що три обороги сіна можна на нім накосити (Укр.. казки, 1957, 312).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 5. — С. 550.

Оборіг, рога, м. Крыша на четырехъ столбахъ, подъ которой складываютъ сѣно или разный хлѣбъ; она опускается по мѣрѣ убыли находящагося подъ ней. Гол. Од. 35. Шух. I. 108. Ой лишу я косу в стозі, граблі в оборозі. Гол. II. 418. Як жито в оборозі, то надія в Бозі. Ном. № 10130. Ходити оборога. Святочная игра (на праздникъ Пасхи); въ церковной оградѣ четыре человѣка соединяются внизу, а два стоятъ у нихъ на плечахъ и такъ ходятъ. То же См. Вежа, дзвіниця. МУЕ. III. 44. Ум. Оборожок.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 3. — С. 21.

оборі́г —

1) повітка на чотирьох стовпах для зберігання сіна, збіж­жя і т. ін.; також сіно (стіжок сіна), що зберігається під такою повіт­кою. Ой лишу я косу в стозі, граблі в оборозі (Я. Головацький); Як жи­то в оборозі, то надія в Бозі (М. Номис); Штефан у лісі вичис­тив таке поле, що три обороги сіна можна на чімнакосити (казка);

2) ходи́ти оборо́га — народна святечна гра (на Великдень); усереди­ні церковної огорожі четверо осіб беруться одне за одного руками, а двоє стоять у них на плечах і так ходять; див. ще ве́жа 2, дзвіни́ця 2.

Жайворонок В. В. Знаки української етнокультури: Словник-довідник. — К.: Довіра, 2006. — С. 406.