НЕВІ́ЛЬНИЦЬКИЙ, заст. НЕВО́ЛЬНИЦЬКИЙ, а, е.
1. Прикм. до неві́льник, нево́льник. З вікон визирали, мов привиддя, якісь бліді, невільницькі обличчя (Л. Укр., І, 1951, 236); Шарпнувся крик із наболілої невільницької душі: Чом не йдете визволяти Нас з тяжкої неволі? (Головко, І, 1957, 62).
2. Стос. до невільника, власт. йому. Козаки вчинили ряд успішних походів на татарські й турецькі міста-фортеці, що були одночасно й головними невольницькими ринками (Життя і тв. Т. Г. Шевченка, 1959, 72); — Вірно казав тут товариш доповідач, що як за ними [самостійниками] піти, то не минути нам невільницького життя (Гончар, II, 1959, 190); — Надивилися ми там [в Сінопі] на всячину: і на сади райські, і на палаци башів, і на муки невільницькі (Тулуб, Людолови, І, 1957, 61).
НЕВІ́ЛЬНИЧИЙ, заст. НЕВО́ЛЬНИЧИЙ, а, е. Те саме, що неві́льницький, нево́льницький. Встане Україна. І розвіє тьму неволі, Світ правди засвітить, І помоляться на волі Невольничі діти!.. (Шевч., І, 1963, 307); Одразу зажив [Іван] поваги серед невільників. Його навіть одразу обрали за невільничого коменданта (Досв., Вибр., І959, 175); В Каховці відкривався знаменитий людський ярмарок — новітній невольничий ринок (Гончар, І, 1959, 4); Особливі обставини життя українського народу на тимчасово окупованій території і активний партизанський рух викликали розвиток бойової партизанської пісенності і патріотичної невільничої лірики (Нар. тв. та етн., 5, 1964, 4).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 5. — С. 265.