МІД, у, ч., діал. Мед. Лиш мід твоїми б пить устами! (Фр., XI, 1952, 238); Краще міду свіжого скоштуйте. У вас не такий мід (Кучер, Дорога.., 1958, 149); Надіявся дід на мід… (Козл., Щури.., 1956, 148).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 4. — С. 724.

Мід, ме́ду, м. = Мед. На язиці мід, а під язиком лід. Ном. № 3055. Та й ми в батька були, мед, горівочку пили. Н. п.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 2. — С. 430.

мід див. мед.

Жайворонок В. В. Знаки української етнокультури: Словник-довідник. — К.: Довіра, 2006. — С. 367.