МЕД, у, ч.

1. Густа солодка маса, яку бджоли виробляють з нектару квітів. Та їдять же вони Дрібнії калачі, У мед умокаючи, Маком обсипаючи (Кв.-Осн., II, 1956, 75); Дивні пахощі весняного цвітіння роблять повітря якимсь солодким і пахучим, наче ранній, першого узятку мед (Кол., На фронті.., 1959, 59); За походженням відрізняють золотисто-жовтий мед з білої акації, білий зернистий мед з акації жовтої (Бджоли, 1955, 194); * Образно. Ви, спасибі вам, боїтеся мені розказувати про людей — цур їм, покоштував уже я цього меду, щоб він скис (Шевч., VI, 1956, 27); * У порівн. [Горпина:] Але ж гарний оцей вражий панич! Як мед з маком! (Н.-Лев., II, 1956, 498); // Квітковий нектар, який збирають бджоли; солодкий запах цього нектару. Живучи росою з травки, Медом дишем [дихаємо] ми з квіток: Наші горниці — долини, Чиста річка і лісок (ІЦог., Поезії, 1958, 310); Мохнатий джміль із будяків червоних Спиває мед (Рильський, І, 1960, 265); // перен. Про що-небудь зовні приємне, хороше (слова, ставлення тощо), але здебільшого нещире. — А чи ви вподобали хазяйок? Вони хитрі жінки, і мати і дочка, вони вам наговорять такого меду, що обіруч не піднести (Вовчок, І, 1955, 377).

◊ Ва́шими (твої́ми) [б] уста́ми та мед пи́ти — нехай здійсняться ваші (твої) хороші побажання. — Ліс, видко, буде, а може — і слобода над річкою розтяглась, бо звідти прохолодою тягне, — угадує Яким. — Твоїми б, Якиме, устами та мед пити! — мовите ви, радіючи, що Яким відгадав ваше бажання (Мирний, IV, 1955, 313); Додава́ти (дода́ти) куті́ ме́ду — підсилювати яке-небудь враження. — А здирливий [о. Артемій], а запопадний, крий боже! І до княгині підскочить, і до пана підплигне!.. — додавав писар куті меду (Н.-Лев., IV, 1956, 138); З ме́дом на уста́х — нещирий, облесливий. Завідуючий був старий лис, з медом на устах, якого, проте, радили мені стерегтися (Вас., IV, 1960, 34); З ме́дом та ма́ком промо́вити (сказа́ти і т. ін.) див. мак; Коли́ (як) мед, то й ло́жкою (ло́жку) — надміру чого-небудь, надмірне прагнення до чого-небудь. Що се виходить, "коли мед, то й ложкою", але я не маю до кого вдатись і сподіваюсь, що ви мені вибачите мою напасність (Л. Укр., V, 1956, 100); Ло́жка дьо́гтю [в бо́чці ме́ду] див. ло́жка; Ме́дом не замани́ти див. зама́нювати; Мов у меду́, у знач. присудка — безтурботно, в достатках. Ой, багато злота в Царгороді! Козаки були там, мов в меду… (Сос., І, 1957, 374); На [соло́дкім] меду́, заст. — на бенкеті з нагоди качання меду на пасіці. Та щоб ковбаси були такі смачні, як ми з тобою їли на меду у Гната Бондаренка (Шевч., VI, 1956, 201); Не з ме́дом; Не мед, у знач. присудка — не солодко, не легко. [Ларивон:] Скрізь, виходить, бідноті не з медом живеться? (Кроп., IV, 1960, 347); Зараз же Іван Юхимович бачив те, чого він не сподівався побачити, хоч йому було відомо, що в Пальмірі [село] не мед… (Руд., Остання шабля, 1959, 168); Передава́ти (переда́ти) куті́ меду́ див. кутя́; Пли́сти́ (ли́тися і т. ін.) молоко́м і ме́дом — казково збагачуватися, бути в достатку. [Тірца:] І зацвіте Сіон весняним крином, і знов поллється молоком і медом земля обітована (Л. Укр., II, 1951, 160); Уку́сить і ме́ду дасть — який свої негідні вчинки прикриває ласкавими словами. — Та й та гарна! То єхида-лисиця: укусе й меду дасть, — призро, гидливо якось одказала Параска (Мирний, IV, 1955, 104); Як (на́че) ме́дом по губа́х [мазну́ти] див. губа́¹; Як ме́ду полиза́ти — про щось приємне, принадливе. — Балакали ми, балакали, і чим більше товкли про той Борислав, тим він нам кращим, понадливішим здавався. Ну, просто так, як меду полизати! (Фр., III, 1950, 18); Як му́хи (бджо́ли) до ме́ду [ли́пнуть] — хтось настирливо переслідує кого-небудь, дуже цікавиться ким-, чим-небудь. Цікаві панночки посаг розглядають, дивуються: "Ох, та яке ж оце хороше!.. Ох, і се славне!.. Он це яке!.." ..Так вони і липнуть до того, як мухи до меду! (Вовчок, І, 1955, 117); За його довгі, рівні чорні брови, карі очі та темно-червоні уста дівчата липли до його, як бджоли до меду (Н.-Лев., III, 1956, 319).

2. Легкий хмільний напій, виготовлений з цієї солодкої маси. Льохи, шинки з шинкарками, З винами, медами Закупили запорожці Та й тнуть коряками! (Шевч., II, 1953, 35); Полюбив той жорсткий пан дідуся. Посадив силою на стільці, почав медом його шанувати пивним, бо горілки дідусь не вживав зроду (Барв., Опов.., 1902, 360); Медом ярим Перемогу запивали (Воронько, Драгі.., 1959, 11); * У порівн. Розумна в його голова була, і словом він було впоїть тебе, як медом (Вовчок, І, 1955, 280).

Мед-вино́, мед-горі́лку пи́ти (кружа́ти і т. ін.), нар.-поет. — бенкетувати, гуляти, розпиваючи різні надої. Буль, буль, і я там був, мед-горілку пив, по бороді текло і в роті не бувало (Номис, 1864, № 13132); Івась Коновченко по базару походжає, Солодкий мед-вино підпиває (Укр.. думи.., 1955, 24); Було колись — в Україні Лихо танцювало, Журба в шинку мед-горілку Поставцем кружала (Шевч., І, 1963, 65).

МЕД… Перша частина складних слів, що відповідає слову меди́чний, напр.: меддопомо́га, медобслуго́вування і т. ін.

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 4. — С. 661 - 662.

Мед, ду, м.

1) Медъ. Нуте ви, бджоли!. приносьте густії меди і рівнії воски. Чуб. III. 9. На солодкім меду обізватися. Заговорить сладкорѣчиво. І шумить, і гуде, дрібен дощик іде, — ой хто ж мене молодую та й додому доведе? Обізвався козак на солодкім меду: « Гуляй, гуляй, чорнобрива, я додому доведу»! Н. п.

2) Медъ (напитокъ). Один сидить копець столу мед-вино кружає. Мет. 8. Ум. Меде́ць. Грин. III. 106. Медок, медочок. В першому кубці медок-солодок. Чуб. III. 416.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 2. — С. 414.

мед = мід —

1) (зменшено-пест­ливі — меде́ць, медо́к, медо́чок) гус­та солодка маса, яку бджоли ви­робляють з нектару квітів; як про­дукт роботящих бджіл — Божих пташок здавна поважається («В кого бджоли, в того й мед»); улюблена їжа, особливо дітей («Годі, з медом і язик з’їси»); здавна ужи­вається з лікувальною метою і в ритуальних обрядах на весіллі, на Різдво, Маковія, при першому ку­панні дитини, похоронах тощо; символізує у порівняльних та про­тиставних конструкціях підступ­ність, облесливість: «Він укусить і меду дасть», «На губах мід, а в сер­ці лід»; спокусливість, поживу: «Аби мед, а мухи налізуть (знай­дуться, будуть)»; надмірність у чо­мусь: «Коли мед, дак і ложкою», «Тобі як мед, то зараз ложка». Та їдять же вони Дрібнії калачі, У мед умокаючи, Маком обсипаний (Г. Квітка-Основ’яненко); Нуте ви, бджо­ли!… приносьте густії меди і рівнії воски (П. Чубинський);

2) квітко­вий нектар, який збирають бджо­ли; солодкий запах цього нектару. Де квітка, там і мед (приказка); Мед і гречка — брат і сестра (при­казка); Живучи росою з травки, Медом дишем ми з квіток: Наші горниці-долини, Чиста річка і лісок (Я. Щоголев); фразеологізми: ва́­шими (твої́ми) [б] уста́ми та мед пи́ти — нехай здійсняться ваші (твої) добрі побажання; вли́ти в бо́чку ме́ду (в мед) ло́жку дьо́гтю див. дьо́готь; дода́ти куті́ ме́ду — посилити яке-небудь враження; з ме́дом на уста́х — про слова, вчин­ки, зовні приємні, але нещирі, об­лесливі; ло́жка дьо́гтю [в бо́чці ме­́ду] див. дьо́готь; на соло́дкім ме́ду обізва́тися — солодкомовно заго­ворити. Обізвався козак на солодкім меду: «Гуляй, гуляй, чорнобрива, я додому проведу!» (пісня); не з ме­́дом, не мед — не солодко, не легко; уку́сить і ме́ду дасть — про того, хто свої негідні вчинки прикриває лас­кавими словами; як (коли́) мед, то й ло́жкою — уживається для вира­ження надмірного прагнення до чогось — «якщо щось добре, то хо­четься багато» (І. Франко); як му́­хи (бджо́ли) до ме́ду (на мед) [ли́п­нуть]— хтось настирливо переслі­дує кого-небудь, дуже цікавиться ким-, чим-небудь;

3) також мед-горі́лка, мед-вино́ — легкий хміль­ний напій, виготовлений з цієї солодкої маси; вживався з праісторич­них часів; на веселих учтах князя Володимира Великого мед спожи­вали у великій кількості, про що свідчить вислів самого Володими­ра: «Руси єсть весельє пити, не мо­жемо без того бути»; до появи го­рілки мед широко вживався на бучних бенкетах; була традиція ва­рити мед на день Храмового свята для урочистої трапези. Льохи, шин­ки з шинкарками, З винами, медами Закупили запорожці (Т. Шевчен­ко); Медом ярим Перемогу запивали (П. Воронько); Був мед, та гості попили (М. Номис); Або мед п’є, або кайдани тре (прислів’я). В першому кутці медок-солодок (П. Чубинський); фразеологізм: мед-вино́ (мед-горі́лку) пи́ти (кружа́ти) — у народнопоетичному мовленні — бенкетувати, гуляти, розпиваючи різні напої. Буль, буль, і я там був, мед-горілку пив, по бороді текло і в роті не бувало (М. Номис); Івась Коновченко по базару походжає, Солодкий мед-вино підпиває (дума); Один сидить кінець столу, Мед-ви­но кружає (А. Метлинський); Було колись — в Україні Лихо танцюва­ло, Журба в шинку мед-горілку По­ставцем кружала (Т. Шевченко).

Жайворонок В. В. Знаки української етнокультури: Словник-довідник. — К.: Довіра, 2006. — С. 357-358.