КУРІННИ́Й, а́, е́.

1. Прикм. до курі́нь 1. Командири під шнур розплановували майданчики для майбутніх палаток. Було наказано будувати легкі тимчасові палатки курінного типу (Гончар, І, 1954, 444).

2. у знач. ім. курінни́й, но́го, ч., іст. Те саме, що Курінни́й ота́ман. Прокіп Іванович був тоді нашим курінним. І що то за козак з його був!..Розумний, чулий, правдива, щира козацька душа, без помсти й користі (Стор., І, 1957, 177); До вибору курінного братчики ставились особливо уважно (Добр., Очак. розмир, 1965. 21); Жовто-сині знамена затріпотіли на станції знов.. І до юрби полонених сам курінний підійшов… (Сос., І, 1957, 185).

Курінни́й ота́ман, іст.: а) виборна особа, що керувала куренем (у 3 знач.). Тілько три чайки, слава богу, Отамана курінного. Сироти. Степана молодого, Синє морене втопило (Шевч., І, 1951, 285); [Горобець:] Дозволь слово мовити, курінний отамане (Корн., І, 1955, 223); б) ватажок куреня (у 5 знач.).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 4. — С. 409.

Курінний, а, е.

1) Шалашный.

2) Относящійся къ запорожскому куріню. отаман курінний. Начальникъ части запорожскаго войска. См. Курінь 3. Хведора Безрідного, отамана курінного постріляли, порубали. АД. І. 248. Часто вмѣсто, отаман курінний говорится просто курінний. Оставили на мої руки товариша — занедужав у їх курінний. К. ЧР. 207.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 2. — С. 329.

курінни́й [отама́н] див. отама́н 2.

Жайворонок В. В. Знаки української етнокультури: Словник-довідник. — К.: Довіра, 2006. — С. 323.