КУЛЬТ, у, ч.

1. Релігійне служіння божеству; релігійна обрядовість. [Аврелія:] Я тільки безборонне бачу в вікна на вулицях весь ідолянський [ідольський] культ: веселі сатурналії, ..похід весталок (Л., Укр., III, 1952, 281); Воля релігійних переконань зовсім не є волею організації ворожих трудовому людові сил. Це слід запам’ятати.. прихильникам.. релігійних культів (Еллан, II, 1958, 252); Пережитком глибокої давнини є ведмежий культ, що процвітав у багатьох районах Русі аж до християнізації і навіть пізніше (Нариси стар. іст. УРСР, 1957, 495).

∆ Служи́телі ку́льту — духівництво. — Як бачите, товариші, до нас прийшла делегація.. від монастиря. Хоча служителям культу нема чого робити на зборах трудящих, але послухаємо, що вони нам скажуть (Мик., II, 1957, 383).

2. кого, чого, перен. Поклоніння кому-, чому-небудь, шанування когось, чогось. В першій курильні культ Бахуса й Помони.. переміг карти (Фр., VI, 1951, 230); Такого полум’яного культу материнства, такого апофеозу жіночого кохання і жіночої муки [як у Т. Шевченка] не знайти, мабуть, ні в одного з поетів світу (Рильський, III, 1956, 245).

Культ осо́би — сліпе поклоніння комусь, безмірне звеличення, обожнювання кого-небудь. — У вашій сім’ї, оскільки я встиг помітити, про Марію Іванівну Басову як про бога говорять. Справжній культ особи,— весело поглядаючи на господаря, сказав Зуб (Собко, Справа.., 1959, 24); Створи́ти культ кого, чого; Роби́ти культ з чого — робити кого-, що-небудь предметом захоплення, шанування. Те, що я створив собі культ моєї дружиноньки і ношу його в серці, може, видається тобі нудним і нецікавим (Коцюб., III, 1955, 149); [Івась:] Та невже ж таки той карбованець стане нам на дорозі? Невже ми, наче якісь обивателі, будемо робити з нього культ… божество? (Мур., Радісний берег, 1961, 15).

КУЛЬТ… Перша частина складних слів, що відповідає слову культу́рний; вживається у значеннях: а) культурно-освітній, напр.: культобслуго́вування і т. ін.; б) пов’язаний з культурно-освітньою роботою, напр.: культактиві́ст, культбрига́да, культсе́ктор і т. ін.; в) який задовольняє культурні потреби, напр.: культмагази́н, культто́рг і т. ін.

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 4. — С. 393 - 394.

культ —

1) релігійне служіння божеству; релігійна обрядовість; у сполученні: служи́тель ку́льту див. служи́тель це́ркви;

2) ку́льт пре́д­ків — побожне пошанування духів покійних близьких родичів, що постало з віри, за якою людина живе й по смерті; згодом померлі ставали могутніми охоронцями своєї родини, свого дому, тобто домовими божествами; померлих у давні часи навіть ховали в себе в хаті, під порогом чи під покутем; відтоді ці місця традиційно вва­жаються почесними; пізніше по­хоронний обряд здійснювали на обійсті (у деяких місцях України це робили донедавна); вірили, що померлий не припиняв свого жит­тя, а лише переходив до іншого світу (на «той світ»), до іншого до­му (тому й домови́на).

Жайворонок В. В. Знаки української етнокультури: Словник-довідник. — К.: Довіра, 2006. — С. 319.