КРАПЛИ́НА, и, ж. Те саме, що кра́пля 1, 2. Важкі краплини гойдалися на колоссях, легенька пара знялася над нивами (Коцюб., II, 1955, 397); Лице матері вкрите краплинами роси (Довж., І, 1958, 34); Орися вперше відчула, що в тому бою є якась краплина і її допомоги (Автом., Так народж. зорі, 1960, 279).

◊ До [оста́нньої] крапли́ни — те саме, що До [оста́нньої] кра́плі (див. кра́пля). І любов, і надію, і ніжність, Ірено, переллю до краплини в серденько твоє (Уп., Вірші.., 1957, 25); Крапли́на в мо́рі (в рі́чці і т. ін.) — те саме, що Кра́пля в мо́рі (в рі́чці і т. ін.) (див. кра́пля). Та ці видання [закарпатських коломийок] — краплина в морі пісенної поезії Закарпаття (Нар. тв. та етн., 5, 1964, 94); Мов (як і т. ін.) крапли́на (дві крапли́ни) води́ поді́бний до кого (схо́жий на кого) — те саме, що Як (мов і т. ін.) кра́пля (дві кра́плі) води́ поді́бний (схо́жий) (див. вода́). Інженер Голобля, мов дві краплини води, був схожий на батька (Збан., Переджнив’я, 1960, 65); Ні (ані́, і) крапли́ни; Ні на крапли́ну — анітрішки, анітрошки, ніскілечки. [Шевченко:] Караюсь, мучусь я, але не каюсь. І не змінивсь ні на краплину (Тич., І, 1957, 313); [Кряж:] Думаєш, я шкодую, що мене не обрали головою? Ні краплини (Зар., Антеї, 1962, 210).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 4. — С. 325.