КНЯЗЬ, я, ч.
1. іст. Голова роду, племені або союзу племен, що звичайно стояв на чолі військової дружини, а з розвитком феодалізму — вождь війська та правитель князівства. — Вітрило-вітре мій єдиний, ..Нащо на дужому крилі.. На князя, ладо моє миле, Ти ханові метаєш стріли? (Шевч., II, 1953, 336); Основною формою державних утворень у східнослов’янських племен стали князівства., на чолі яких стояли племінні військові вожді — князі (Іст. УРСР, І, 1953, 46); Це ж тут, над Дніпром, поліг у битві з печенігами хоробрий і великодушний князь Святослав (Рильський, III, 1956. 25).
Вели́кий князь див. вели́кий.
2. У деяких країнах (у Росії з XVIII ст.)— спадковий або дарований царем (королем) титул. Пан Зефірин був простий шляхтич, ..а такі високі титули, як князь і граф, робили на нього якийсь магічний вплив (Фр., II, 1950, 381); // Носій цього титулу. Казав ячмінь: «Кинь мене в грязь, то будеш князь» (Номис, 1864, № 10145); Сього вечора має бути у них сам князь, господар того дому, що ним управляв її батько (Л. Укр., III, 1952, 499); Перед ними безсило горбився і вростав у землю грибом старовинний замок князів Мазовецьких (Тулуб, Людолови, І, 1957, 6).
3. етн. Наречений, молодий. [Дружки:] Дружечки, панянки! Оступітеся з лавки; Пропускайте дорогу Князеві молодому (Н.-Лев., II, 1956, 430); [Олена:] Мамо, пора молодим князю і княгині постіль слати! (Крон., І, 1958, 474); Чи на те я виростала,.. щоб я тебе, лиха доле, тепер проклинала? На таку мене доріжку ненька готувала, про такого мені князя в колисці співала? (У. Кравч., Вибр., 1958, 121).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 4. — С. 199.