МОЛОДИ́Й, рідко МО́ЛОД, а́, е́, нар.-поет а́я, е́.
1. Який мав небагато років, не досяг зрілого віку; юний. У садочок входить молодий хлопець в солом’яному брилі (Шевч., II, 1953, 168); Три вершники, три молодих партизани. Влетіли на фольварк у тишу німу (Воронько, Тепло.., 1959, 142); Ой чогось мені тяжко, на серденьку важко… Я й сам молод не вгадаю (Барв., Опов.., 1902, 220); // Не старий. Отак на улиці під тином Ще молодий кобзар стояв (Шевч., І, 1951, 286); Мати наша вмерла молодою. Я зостався у сповиточку (Вовчок, VI, 1956, 297); У нашім раї на землі Нічого кращого немоє. Як тая мати молодая з своїм дитяточком малим (Шевч., II, 1953, 194); // у знач. ім. молоди́й, до́го, ч.; молода́, дої, ж.; молоде́, дого, с. Той, хто мав небагато років, ще не старий. [Xрапко: ] Вуси тільки підчорнити трохи, то такий тобі бравий.., що й молодий не справиться! (Мирний, V, 1955, 140); Як гарно жить на світі молодому, бо я навік ще серцем не затих (Сос., Близька далина, 1960, 225); — Підведіть стару, — приказує пан, — та провітріть, а молоду одведіть у горниці (Мирний, III, 1954, 163); Дивлюсь у світлицю. Там же — танцює старе й молоде (С. Ол., Вибр., 1959, 101); // 3 прізвищем, прізвиськом і т. ін. — означає дітей (на відміну від батьків). Ось молодий куркуленко повчав старого, показуючи на сцену (Довж., І, 1958, 47); Молодий Мамайчук натякає на те, що батько його.. робив у радгоспній майстерні шкребниці та залізні щітки для ферм (Гончар, Тронка, 1963, 125); // у знач. ім. молоді́, ди́х, мн. Діти (див. ді́ти1 2). Старі поїхали назад, а молоді зостались на своїм господарстві (Мирний, II, 1954, 249); // Стос. до молодості, належний, власт. їй. Рябі коні рвуть з копита, в хмарі куряви сміються молоді обличчя [панів] (Коцюб., II, 1955, 13); — Я писав її [поему].. стилем тієї романтичної школи, де я свої наймиліші молоді роки прожив (Л. Укр., IV, 1954, 134); В вас молода ще грає кров, У вас в думках немає бруду (Стар., Поет. тв., 1958, 47); Гетьте, думи, ви хмари осіннії Тож тепера весна золота! Чи то так у жалю, в голосінні Проминуть молодії літа? (Л. Укр., І, 1951, 41); У нього на скронях вже блиск сивини, Та очі ласкаві його й молоді (Бичко, Вогнище, 1959, 23).
Молоди́й, зелени́й; молоди́й та зелени́й — дуже молодий, без життєвого досвіду. — Хіба ж ви такі старі? Ви ж іще молодиця хоч куди! — Та вже ж! Молода та зелена! (Дн. Чайка, Тв., 1960, 28); Скільки-то води втекло з того дня, коли я, молодий, зелений юнак, окунувся [поринув] в життя! (Ю. Янов., II, 1958, 9); Молоди́й, та ра́нній — той, хто рано виявив себе в чому-небудь. — Гайворон у вас молодий, та ранній. За словом у кишеню не лізе (Зар., На.. світі, 1967, 183).
2. у знач. присудк. сл. З особливостями, властивими тому, хто має небагато років. — Невістки, вони що? Молоді, дурні. Їх треба вчити, як на світі жить (Тют., Вир, 1964, 523); — Він парубок молодий, то й гуляє; а ожениться, то, може, йому той шум з голови вийде (Л. Укр., III, 1952, 470); Отак і так, каже [батько] дочці: ".Сватав тебе Мирон. Чи підеш?" А вона, звісно, молода, сором’язна: "Не знаю" — одказує… (Мирний, І, 1949, 150); Молодий я, молодий. Повний сили та одваги (Тич., І, 1957, 3); — Ще, бачте, молоде, то хоч воно з пекла, а таки ще недоук, не все зна (Вовчок, VI, 1956, 278); Воно [цуценя] дурне ще, молодеє, А ти вже. Вовче, не щеня (Гл., Вибр., 1951, 30).
3. Який недавно з’явився, народився, почав існувати, рости. Молоде сонце било у всі чотири вікна (Коцюб., III, 1956, 356); Крізь вікно трохи пробивається світло від молодого місяця (Ю. Янов., IV, 1959, 14); — Знаєш що, Уласе! Богазі забажалось мать молоде орленя (Н.-Лев., III, 1956, 299); Ліс шумить молодий, В далі потік журчить (Фр., XIII, 1954, 83); Збирають.. молоді плоди [горіха] в той період, коли їх ще можна різати ножем (Лікар, рослини.., 1958, 69); // Який недавно почав свою діяльність у якій-небудь галузі. Дерижанов, не маючи, яко молодий лікар.., "світочів" [покровителів], сидить без роботи (Л. Укр., V, 1956, 228); Стаття писалась від імені молодого спеціаліста (Ткач, Плем’я.., 1961, 196); // Який недавно виник, утворився. Основною формою господарських зв’язків СРСР з молодими суверенними державами є співробітництво в галузі торгівлі (Ком. Укр., 12, 1965, 40).
4. Недавно приготовлений (про продукти). Там лежить вутка [качка]..; там біліє товсте молоде сало, жовтіє масло (Мирний, III, 1954, 82); Їдять самі ягоди або з молоком, вершками, молодою сметаною, з цукром (Лікар. рослини.., 1958, 52).
5. у знач. ім. молоді́, ди́х, мн. (молоди́й, до́го, ч..; молода́, до́ї, ж.), розм. Наречені або молоде подружжя. Одружили Палажку з парубком, і, добре погулявши на весіллі, свекор забрав молодих та й повіз до себе (Стор., І, 1957, 27); Під час вечері не обійшлося без того, щоб двом парам молодих не прокричали гірко (Шовк., Інженери, 1948, 346); Весілля.. Молодий і молода сидять за весільним столом (Руд., Остання шабля, 1959, 253); * У порівн. Ідуть, ідуть робітники веселою ходою. Над ними стрічки і квітки, немов над молодою (Тич., І, 1957, 70).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 4. — С. 786.