КА́ЧЕЧКА, и, ж. Зменш.-пестл. до ка́чка¹. А качечка випливає З качуром за ними, Ловить ряску, розмовляє З дітками своїми (Шевч., II, 1963, 414); У кущику гніздечко, а в гніздечку качечка сидить (Ів., Укр.. казки, 1950, 42).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 4. — С. 124.

Качечка, ки, ж. Ум. отъ качка.

1) Уточка. Ой на ставу, на ставочку качечка ночує. Грин. III. 227. Употребляется какъ ласкательное слово къ женщинамъ: моя ж ти, качечко!

2) = Коник 4. Чуб. VII. 410.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 2. — С. 228.