ГУ́СИ, е́й, мн.

1. Великі водоплавні свійські й дикі птахи з довгою шиєю. Ой крикнули сірі гуси В яру на ставу (Шевч., II, 1953,184); — Ех, шкода! — зітхнув Рудик. — Якби можна, забив би я оце парочку диких гусей та засмажив на маслі (Коцюб., І, 1955, 199).

2. Масова народна гра.[Мотря:] Парубки гратимуть у довгої лози, у тарана; дівчата — у ворона, у гусей!.. (Кроп., II, 1958, 25).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 2. — С. 198.

Гу́си. См. Гусь.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 1. — С. 342.

гу́си (зменшено-пестливе — гу́­соньки; гуса́к, гусь — самець; гу́с­ка — самка; гуся́, гусеня́ — пташа) —

1) великі водоплавні свійські й дикі птахи з довгою шиєю; символі­зують пліткарство, поговір: «Ой крикнули сірі гуси В яру на ставу, Стала на все село слава Про тую вдову» (Т. Шевченко); провісники весни, тому дикі гуси символізу­ють повернення до витоків; на свято Сорока святих (див.) хлопці, побачивши диких гусей, кидали їм услід соломинки з побажанням: «Гуси! Гуси! Нате вам на гніздечко і на здоров’ячко, а нам на тепло!»; у народних уявленнях гуси близькі до журавлів і лелек; покровителем гусей вважається святий Микола; його день (15/28 вересня) відомий як «празник гусятників»; зграя гу­сей часто згадується разом із лебе­дями: «Не метіль з моря піднімала­ся, А то гуси сірі або лебеді білі»; у весільних піснях образ дещо лег­коважного нареченого: «Наша куна зі значком та забігла за вашим гусачком»; фігурує у дівочих воро­жіннях на Святого Андрія або під Новий рік: впускають у хату гуса­ка, і до котрої дівчини він підійде або котру вщипне, та першою вийде заміж; за поведінкою птахів угадували погоду, — «гуси високо летять — багато буде води, низько — мало», «гуси летять — зиму на хвості несуть», «гуси купаються у воді — буде дощ», «гуси лапи під­німають — перед морозами» або ще: «гуси перед морозом стоять на одній нозі». І гуси вола з ніг зва­лять, як їх багато (приказка); Гуси проти вітру ходять (приказка); Дай гусям сіна (примовка); Чи то гуси кричать, чи лебеді ячать (М. Максимович); Всі гусоньки на став полетіли (Б. Грінченко); Ой гиля-гиля, гусоньки, на став (піс­ня); Гусь свині не товариш (приказ­ка); фразеологізми: гусе́й підпуска­́ти — брехати, пускати плітку; гусе́й дражни́ти — власними діями викликати в кого-небудь роздрато­вання, заздрощі, ненависть і т. ін.;

2) тільки гу́си — старовинна масова народна гра. Парубки грати­муть у довгої лози, у тарана; дівча­та—у ворона, у гусей!.. (М. Кропивницький).

Жайворонок В. В. Знаки української етнокультури: Словник-довідник. — К.: Довіра, 2006. — С. 162-163.