ГРО́ШІ, ей, мн.
1. Металеві і паперові знаки, що є мірою вартості при купівлі і продажу. Хто йде, їде — не минає: Хто бублик, хто гроші; Хто старому, а дівчата Шажок міхоноші (Шевч., І, 1951, 46); В торбині був уже .. чистий папір, гребінець і декілька соток грошей (Панч, Гомон. Україна, 1954, 61).
◊ Гото́ві гро́ші див. гото́вий; Гребти́ (загріба́ти, загребти́ і т. ін.) гро́ші лопа́тою — дуже швидко, без великих затрат праці багатіти, наживатися. — Ну, там, Лесю, чоловік зразу багатів, коли повірити панові з Білої Церкви, — заступився за Америку Білоус. — Там гроші лопатою гребуть (Стельмах, 1,1962, 194); Старший брат і ні гадки собі: лежить та загріба гроші лопатою — усе йому бог дає (Стор., І, 1957, 31); Гро́ші на ві́тер пуска́ти див. ві́тер; До́брі гро́ші див. до́брий; Дурні́ гро́ші див. дурни́й; Си́пати гроши́ма див. си́пати.
2. Капітал, статок. — Лишився я один, як палець, без грошей, без захисту (Коцюб., І, 1955, 139); Почин — дорожчий за гроші (Вишня, І, 1956, 425); Як керівники в колгоспі хороші, то будуть у колгоспників хліб і гроші (Укр.. присл.., 1955, 357).
◊ Ні за я́кі гро́ші — важко або зовсім неможливо. ІІистина Іванівна яким смачним борщем кормила, — не їси, було, а п’єш! Тут такого ні за які гроші не добудеш (Мирний, III, 1954, 266).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 2. — С. 177.