ВОЛО́ССЯ, я, с., збірн. Сукупність волосин, що ростуть на шкірі людини (переважно про поріст на голові). Марина розпустила Христі косу. Густе волосся, як хвиля, падало аж додолу (Мирний, III, 1954, 178); По вулиці.. ходив середнього росту чоловік, з сивим, коротко обстриженим волоссям на голові (Фр., IV, 1950, 243); На шкірі [людини] в багатьох місцях є волосся.. Це залишок суцільного волосяного покриву, який був у далеких предків людини (Анат. і фізіол. люд., 1957, 135); // Сукупність волосин, що є природним покривом шкіри тварин. Волосся, що вкриває тіло кроля, захищає його від охолодження (Зоол., 1957, 134).

◊ Воло́ссям світи́ти: а) не носити очіпка, не зав’язувати на голові хустки, намітки (про заміжніх жінок). Волоссям світить, простоволоса ходить, неначе дівка (Н.-Лев., III, 1956, 94); б) залишатися неодруженою; Воло́сся рва́ти (де́рти) [на голові́ (на собі́)] — бути в розпачі, впадати у відчай. Дидона гірко заридала, І з серця аж волосся рвала (Котл., І, 1952, 83); Воло́сся стає́ (ста́ло, ста́не) ди́бом (ду́бом);

Воло́сся вору́шиться (заворуши́лось і т. ін.) — стає (стало, стане) дуже страшно. В очах у неї іскри заграли, волосся дибом стало, руки як простягла, та й не зведе їх (Кв.-Осн., II, 1956, 457); Притяга́ти (притягти́) за воло́сся див. притяга́ти; Тоді́, як (коли́) на доло́ні воло́сся ви́росте — ніколи не буде. — Це тоді буде, як на долоні волосся виросте, — охолоджує неймовірний (Мирний, II, 1954, 66); Шви́дше на доло́ні воло́сся ви́росте — ніколи не буде.

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 1. — С. 732.

Волосся, ся, с. соб. Волоса. Багацько, як у лисого волосся. Ном. № 7710. В його золоте волосся на голові. Рудч. Ск. І. 108.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 1. — С. 251.

воло́сся = во́лос —

1) сукупність волосин (ниткоподібних рогових утворів), що ростуть на шкірі лю­дини; символ чоловічої сили і гід­ності (біблійний Самсон утратив свою силу, коли Даліла відрізала йому волосся, відновив її, коли во­лосся відросло); біблійна легенда відбилася у символіці народного епосу і в народних звичаях (спо­чатку носити довге волосся, тобто берегти його, бо воно пов’язувало­ся з долею, потім, коли усталився звичай стригтиволосся, хоронити його від небезпеки; див. ще по́стриг); довга дівоча коса́ (див.) символізувала красу; виходячи за­між, приносилася в жертву шлю­бові — її покривали очіпком, а в церкві — хусткою;

2) засвіти́ти во­ло́сся (во́лосом) — відкрити волос­ся, що, за старим звичаєм, у заміж­ніх жінок мало бути прикритим, а в церкві — в усіх жінок без винят­ку; «світити волоссям» вважалося за великий гріх, бо простоволоса заміжня жінка могла накликати посуху, неврожай, пошесть;

3) тіль­ки во́лос — пухлина з наривом на пальці; у сполученні во́лос ви­лива́ти — лікувати волос за допо­могою магічного обряду;

4) під­сма́лювання воло́сся див. підсма­́лювання 1.

Жайворонок В. В. Знаки української етнокультури: Словник-довідник. — К.: Довіра, 2006. — С. 111.