ПО́СТРИГ, у, ч. Церковний обряд посвячення в ченці (черниці), що супроводжується постриганням волосся. Вона уявляла собі, як вона стане черничкою, як вона в останній раз попрощається з матір’ю і піде під постриг, як на неї надінуть клобук… (Н.-Лев., IV, 1956, 184); — Ох, яка була хороша [дівчина], Та як надівала Перед постригом на личко Чорне запинало! (Щог., Поезії, 1958, 92).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 8. — С. 380.

Постриг, гу, м.

1) Постриженіе. Рк. Левиц.

2) Обрядовая стрижка ребенка въ первый разъ въ его жизни, когда ему исполнится годъ. Новомоск. у. Слов. Д. Эварн.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 3. — С. 372.

по́стриг —

1) церковний обряд посвячення в ченці (черниці), що супроводжується постриганням во­лосся і надяганням на голову кло­бука. — Ох яка була хороша, Та як надівала Перед постригом на лич­ко Чорне запинало! (Я. Щоголев);

2) = обстри́жини (див.) = постри́ж[ч]ини.

Жайворонок В. В. Знаки української етнокультури: Словник-довідник. — К.: Довіра, 2006. — С. 474.