ВЕСЬ 1 (ВВЕСЬ, УВЕ́СЬ), всього́ (усього́), ч., вся (уся́), всіє́ї (усіє́ї), ж., все (усе́), всього́ (усього́), с., займ. означ. 1. Означає щось як ціле, неподільне, взяте повністю. Ой сину, мій сину, Моя ти дитино! Чи є кращий на всім світі, На всій Україні! (Шевч., І, 1951, 231); Річка — не калюжа. Води ще стане на ввесь вік! (Гл., Вибр., 1957, 39); Сусід мій увесь час, мабуть, спостерігав мене збоку, бо коли я несподівано до нього звернувся, він аж кинувся (Кол., На фронті.., 1959, 106); Від усієї картини віє чимось пісенним (Довж., І, 1958, 34); // Означає цілковите охоплення чим-небудь якоїсь особи, предмета, явища. Увесь об колючки подрався; Як чорт, у реп’яхах весь був (Котл., І, 1952, 124); Дівчинка протирає очі, зиркає ними ще вся уві сні, в солодких видіннях (Хижняк, Тамара, 1959, 180); // всі, всіх, мн. Означає цілковите охоплення окремих однорідних осіб, предметів, явищ — кожного у нерозривному зв’язку з іншим. На лівій руці всі пальці трусились безперестану, навіть тоді, як він спав (Н.-Лев., II, 1956, 172); — Навіщо знущаєтеся з малого хлопця, паскудні боягузи?! — гукав усіма, які знав, мовами розгніваний Чіпаріу (Смолич, І, 1958, 53); Рубін одягся, як і всі учні (Сенч., Опов., 1959, 4); // у сполуч. з кільк. числ. Указує на повну кількість, виражену цим числівником. Коли б сім собак, то б од усіх сімох од’їлась (Номис, 1864, № 3345); Він знає всі вісім вітрів, як братів рідних, розуміє мову неба і моря (Коцюб., II, 1955, 417); // у сполуч. з абстр. ім. Означає вищий ступінь виявлення якості, стану і т. ін. Всю свою ненависть до хижацтва Франко сконцентрував в образі орла-беркута (Коцюб., III, 1956, 38); Я прагну усю мою тугу В єдинеє слово зложить (Л. Укр., IV, 1954, 107).
2. у знач. ім. все, всього́, с. Вичерпне охоплення, сукупність предметів, явищ, дій, понять; те, що є, без винятку. Упоравшись зо всім, присів, понурив голову та й задрімав собі (Кв.-Осн., II, 1956, 7); Як я люблю оці години праці, Коли усе навколо затиха (Л. Укр., І, 1951, 180); Все палало кругом… Скаженіли охриплі гармати… (Сос., Так ніхто.., 1960, 35); // всі, всіх, мн. У повному складі, без винятку. Сього чоловіка всі поважали змолоду (Вовчок, І, 1955, 72); Сіли обідати. Усі мовчки їли (Мирний, IV, 1955, 116); // все, мн. всі. Уживається як узагальнююче слово при переліку. [Тетяна:] Він так недавно в нас, аж я мов здавна його знаю!..Обличчя, постать, очі — все, усе я бачила вже десь давно!.. (К.-Карий, І, 1960, 148); Собаки й вівчарі твої, Усі ви — вороги мої: Од вас мені життя немає… (Гл., Вибр., 1957, 71).
3. при ім. з прийм. з (зо), на. Утворює сполуки способу дії, що означають повноту, посилене протікання дії. — Мовчи! — писнула пані, наскакуючи.. — Ти ще зо мною заходиш? Та зо всього маху, як сокирою, стару по обличчю! (Вовчок, І, 1955, 136); Комар присів на лоб, щоб з усієї сили Свій гострий носик устромить (Гл., Вибр., 1957, 193); [Хома:] Іде хтось там? Ні, хтось гукає?! Куди ж подітися мені? .. (Тіка з усіх ніг) (Кроп., V, 1959, 266); В хліві кувікало на весь голос порося (Головко, II, 1957, 122).
Весь (вся, все) в… кого — про велику схожість з ким-небудь. Мамочко, голубочко, моя ріднісінька! Та я ж вся у тебе… (Кв.-Осн., II, 1956, 426); Все одно́ (рі́вно): а) байдуже, однаково, так чи інакше. І нащо б мені здалися В замку пишнії палати? Чи в палатах, чи в хатині Все одно мені лежати (Л. Укр., І, 1951, 383); б) подібно до чогось, так само, однаково. Та й що варт селянин без землі? Усе одно, що пташка без повітря, риба без води (Коцюб., І, 1955, 110); в) незважаючи ні на що, як би не було. Добре лірику, їй-право! Встане, гляне у вікно… Може, вам і нецікаво, — Він напише все одно (С. Ол., Вибр., 1959, 169);
Все (всі, весь і т. д.) чи́сто; Геть усе́ (усі́, уве́сь і т. д.), підсил. — абсолютно, без винятку все (всі, весь і т. д.). Міг би я вам розповісти про цей Упель все чисто: і яка його бистрінь, і де були розташовані вогневі точки (Гончар, Новели, 1954, 38); Всього́ до́брого (найкра́щого) — форма прощання з добрими побажаннями. Бувайте здорові, бажаю Вам всього найкращого. Л. Косач (Л. Укр., V, 1956,127); Всього́ на (за) — близько, тільки на (за). Соломіїн човен повернув боком і був усього на аршин од турецького, коли турки загалакали (Коцюб., І, 1955, 386); Всі до о́дного (як оди́н), підсил. — поголовно, абсолютно всі. Всі, як один, повертали голови до дверей (Коцюб., І, 1955, 275); На все [до́бре] — форма прощання з добрими побажаннями. — Тож до Слуцька нам по дорозі. Поки, на все… Дорогою вже наговоримося, — і він, козирнувши, вийшов (Досв., Вибр., 1959, 77); На всі бо́ки — дуже, як тільки можна. Вибанітував на всі боки (Номис, 1864, № 3804); Розгулявся на всі боки, Все байдуже, все дарма… (Гл., Вибр., 1957, 120); На всі сто див. сто; На всю гу́бу див. губа́;
Не всі до́ма у кого — про недоумкувату, божевільну людину. — Не всі, бач, дома — божевільна… (Мирний, II, 1954, 145); Та й по всьо́му: а) про закінчення чого-небудь; б) про незначну кількість чого-небудь. Деякі прожили тут і всі десять років, але не забагатіли, хіба що із землянок перейшли в хати рублені, а майна того, що на плечах та біля печі, та й по всьому (Панч, Гомон. Україна, 1954, 119); Чи всі до́ма, у кого — чи нормальна людина. Він шарпав агронома. Той закричав: "Чи всі у тебе дома?!" (Воронько, Тепло.., 1959, 39).
ВЕСЬ2, і, ж., заст. Село. А люта мати! Спустила друге бісновате Своє скаженеє звіря. Та вже такого сподаря, Що гради й весі пожирало (Шевч., II, 1953, 325); І йшла Малуша з лісу до лісу, від весі до весі (Скл., Святослав, 1959, 453).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 1. — С. 343.