ВЕСНЯ́НКА¹, и, ж. 1. Хорова народнообрядова пісня, в якій оспівується пробудження природи, кохання, надії на врожай і т. ін. Заспіває.. З дівчатами на вигоні — Гриця та веснянку (Шевч., І, 1951, 25); Здалека заносилися дівочі голоси — співали веснянку (Вовчок, І, 1955, 348); Вечорами дівчата співають веснянок (Ю. Янов., І, 1954, 259).

2. Народна назва пташок, що прилітають ранньою весною. Веснянкою він, як і всі наші птахолови, називає весняних пташок, що перші приносять нам з далеких теплих країв свою нову пісню (Коп., Як вони.., 1948, 6).

ВЕСНЯ́НКА² див. весня́нки.

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 1. — С. 341.

Веснянка, ки, ж.

1) Весенняя пѣсня. веснянки поются исключительно ранней весной и исключительно молодежью.

2) Весенняя нимфа. Весняночка-паняночка десь у садочку шиє сорочку. Мет. 300.

3) мн. Веснушки. Ластівко, ластівко! на тобі веснянки, дай мені білянки. Ном. № 266.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 1. — С. 142.

весня́нка —

1) (зменшено-пест­ливе — весня́ночка) народно-обря­дова весняна хорова пісня, в якій оспівується пробудження приро­ди, кохання, надії на врожай і т. ін.; найпоетичнішими є народні твори ще дохристиянського походження (зазвичай обрядово-риту­альні веснянки); пісню починають співати в першу (так звану Збірну) неділю Великого посту, коли на вигоні молодь обирає на всю весну «весняну березу» (див. бере́за 2), дів­чину, заводійку веснянок — тобто закликань весни, що супроводять­ся магічними діями та танками; закінчувалися веснянкові обрядодії на Святого Юрія й пізніше; віри­ли, що все, передане в обрядодіях, конче збудеться; у Галичині й Кар­патах веснянки називають гагі́лками, гаї́лками, ягі́вками, магі́лками, гагу́лками, гагалі́вками, галагі́лками, лагойо́лками, га́лями (див. гаї́вка); тут їх співають тільки на Великодньому тижні; молодіжні весня­ні ігри і танці називалися зазвичай сталими дієслівними сполуками: весну́ співа́ти, та́нки води́ти, гагу́лки гуля́ти, Воло́даря води́ти, криво­́го та́нцю води́ти та ін.;

2) (змен­шено-пестливе — весня́ночка) вес­няна мавка. Весняночка-паняночка десь у садочку шиє сорочку (пісня);

3) весня́нки = ластови́ння (див.). Ластівко, ластівко! На тобі вес­нянки, дай мені білянки (припо­відка).

Жайворонок В. В. Знаки української етнокультури: Словник-довідник. — К.: Довіра, 2006. — С. 81.