гаї́вка = гаї́лка = гагі́лка = ягі́лка (пестливе — ягі́лонька) = ягі́вка — у західних регіонах України — на­родна обрядова пісня, яку, на від­міну від весня́нок (див.), співають лише на Великдень; як і веснянки, це перев. дівочі пісні; часто мають діалогічну форму, як правило, хо­роводні, ігрові (поєднують спів з танком, мімікою, сценічною грою); у деяких місцевостях назвузаміняють назвами окремих ігор («галя», «Кострубонько», «воло­дар» або «воротар», «жук»); зміст гаївок був різноманітний: славили прихід весни («А вже весна скрес­ла квітами»), імітували відповідни­ми рухами господарську працю («Ой, чи бачив ти, як сіють мак», «Ой, зацвіли огірочки», «Стелися, горошку, в три листи»), співали пісні про кохання («Ой, кину я кладку через сіножатку», «Ми го­лубку ізловили»); гаївки грали три великодні дні аж до пізнього вечо­ра; все це відбувалося біля церкви, а по закінченні, взявшись попід руки по четверо, хлопці й дівчата йшли з піснею від церкви через се­ло на майдан; востаннє гаївки во­дили через тиждень після Великодня, у Провідну (Поминальну) не­ділю; назва також персоніфікуєть­ся на означення нареченої. Ой виводімо ягілоньки цілий день, Бо ми знаємо, що то нині Великдень (гаїв­ка); Скажіть моїй Гагілці, Най рушник готує, Дружок рідних спрощує. Взяв Гагілку під руку, Повів її до шлюбу (гаївка).

Жайворонок В. В. Знаки української етнокультури: Словник-довідник. — К.: Довіра, 2006. — С. 126.