Про УКРЛІТ.ORG

боїще

БО́ЇЩЕ, а, с.

1. Збільш. до бій 1, 2. Удові здавалося, що, як одбиватись од якого лиха руками, то хоч і не одіб’єшся вже, так боїщем натішишся славно (Вовчок, І, 1955, 184); — Я бачу січу страшенну, боїще люте (Мирний, IV, 1955, 333).

2. Місце, де відбувався бій. Пішли ся брати [битися] на олов’яне боїще (Сл. Гр.).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 1. — С. 212.

Боїще, ща, с.

1) Битва, бой. Хоч і не одіб’єшся вже, так боїщем навтішаєшся. МВ. ІІ. 81. Івась кидає свої боїща та руйнування. Мир. ХРВ. 84.

2) Мѣсто битвы. Пішли ся брати ( = Битися) на олов’яне боїще. Драг. 262. Или здѣсь просто = Тік? См. Боїсько.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 1. — С. 82.

вгору