БИ́ЛЬЦЕ див. би́льця.

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 1. — С. 166.

Бильце, ця, с.

1) Ум. отъ било.

2) Рамы у люльки. Чуб. VII. 386. Шовковії вервечки, золотії бильця, срібні колокільця, мальована колисочка. Мет. Колихала цілу ніч і бильця з рук не пускала. Черк. у.

3) Часть ткацкаго инструмента, называемаго блят (См.) Конст. у.

4) Часть витушки (См.) Вас. 202.

5) Балочка въ ульѣ, къ которой пчелы прикрѣпляютъ восчину. Шух. І. 111.

6) Часть лозовой корзины: «продольный брусокъ вверху и внизу корзины». Вас. 147.

7) Одна изъ частей воротъ. Шух. I. 87.

8) Брусъ въ боронѣ, въ которомъ укрѣплены зубья. Треба було розбірати двоє бильців у бороні. Чуб. ІІ. 561.

9) Обручъ въ рыболовномъ снарядѣ, называемомъ хватка. Браун. 14.

10) Часть крыши оборога (См. Оборіг 1) — половинка стропилъ. Вх. Зн. 42.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 1. — С. 56.