БИ́ЛО¹, а, с.

1. Підвішена до стовпа чи дерева дошка або рейка для відбивання сигналів, годин доби. — Я йому як у било б’ю: женись та женись (Сл. Гр.); Дівчина Роксана.. б’є у било на сполох (Ю. Янов., V, 1959, 133); // Палиця, шматок металу і т. ін., якими б’ють, подаючії сигнал. Біля рейки під грушею зняв [Лука] з гілки било і закалатав (Головко, І, 1957, 339); // Серце дзвона. Марко поторгав рукою дзвін, злегенька гойднув било, і мідь.. обізвалася низьким співучим голосом (Стельмах, Правда.., 1961, 298).

2. техн. Товкач у маслоробці, деталь барабана в машині і т. ін. До маслоробки пристосували.. била (Соц. твар., 1, 1956, 43).

БИ́ЛО́², би́ла́, с. Бокова опора, крило у саней; // Верхня бокова перекладина воза, що служить опорою при перевезенні снопів, соломи і т. ін.

БИЛО́³, а́, с., діал. Стебло. На однім билі [кукурудзи] по два стрюки було (Сл. Гр.); Струнке било. Листя синяво-зелене. На довгих черешках поодиноко цвіти, що як кров свіжа (У. Кравч., Вибр., 1958, 289); // Гілка дерева. Схилились дерева… На їх розчепірених билах кора зашкарубла й покрили її лишаї (Дмит., Присяга.., 1937, 24).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 1. — С. 166.

Било, ла, с.

1) Доска, употребляемая вмѣсто колокола въ монастыряхъ; то же, что клепало. Я йому як у било б’ю: женись та женись, — так ні та й годі. Лебед. у. Говорили, як у било били, а йому и не в догадки.

2) Крылья или отводы въ саняхъ, предназначенные для того, чтобы сани не опрокидывались. Сумск. у. Ум. Бильце.

Било, ла, с.

1) Стебель растенія (конопли), стержень кукурузы. Шух. I. 147. Торік добрі були кукурузи: на їднім билі по два стрюки було. Камен. у.

2) Часть друлівника (См.). Шух. І. 277.

3) Верхнія боковыя перекладины, соединяющія передокъ и задокъ воза. Черниг. Ум. Бильце.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 1. — С. 56.

би́ло = клепа́ло — металева дош­ка, що в давнину служила по монастирях за дзвона. Говорили, як у било били (приказка); А в городі ти­ші не було, в городі били в дерев’яні била й калатала (П. Загребельний).

Жайворонок В. В. Знаки української етнокультури: Словник-довідник. — К.: Довіра, 2006. — С. 36.