Про УКРЛІТ.ORG

господиня

ГОСПОДИ́НЯ, і, ж. Жін. до госпо́дар. Прийшов наймит, прийшов, бідний, Воли розпрягає, Господиня з усіх мисок Та в одну зливає (Укр.. думи.., 1955, 287); — Перейшли з ним на нову квартиру; живуяк господиня: схочу робитироблю, схочу лежатилежу (Мирний, III, 1954, 167); Ніколи вже більше Жанна не буде господинею його думок (Собко, Граніт, 1937, 194); За якусь часинку господиня знов увіходить, прохаючи всіх на вечерю (Коцюб., І, 1955, 173); Частували господар і господиня: до пиріжків, до борщу (Головко, II, 1957, 48); Господиня дому стоїть біля печі (Мас., Під небом.., 1961, 29); * У порівн. Баштові крани, мов старанні господині біля грубок, поралися біля цегельних коробок майбутніх будинків (Руд., Остання шабля, 1959,24).

Ха́тня господи́ня, рідко — те саме, що Дома́шня господа́рка (див. господа́рка). Дашина мати була звичайною хатньою господинею, кругозір якої сягав не дуже широко, обмежуючись, головним чином, повсякденними турботами (Жур., Вечір.., 1958, 218).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 2. — С. 142.

господи́ня (зменшено-пестли­ві — господи́нька, господи́нечка) = госпо́дарка — хазяйка в господі, домі, господарстві; у народі госпо­диня оцінювалася за ладом у гос­поді, за достатком у скрині; здавна вона була душею родини, дому, — «господиня в дому — покрова всьому», «без господині хата — що день без сонця», «господиня, коли повна скриня», «у доброї господи­ні і півень несеться»; вважалося, що в хаті має бути одна господар­ка — «дві господині в хаті не да­дуть ради кошеняті», «де багацько господинь, то ту хату хоч покинь». Де багато господинь, там хата не метена (приказка); Ой хто любить господаря, а я господиню (пісня); Прийшов наймит, прийшов бідний, Воли розпрягає, Господиня з усіх ми­сок Та в одну зливає (пісня).

Жайворонок В. В. Знаки української етнокультури: Словник-довідник. — К.: Довіра, 2006. — С. 150.

вгору