ГОСПОДА́РКА, и, ж.
1. Жін. до госпо́дар. Як дбайливі господарки Парк садили дівчата мої (Криж., Під зорями.., 1950, 8); Господарки кіосків швиденько закривали торгівлю і собі поспішали до клубу (Собко, Скеля.., 1961, 6); Такий бенкет справляють, що ну. А самої господарки, Ївги, ніхто ні в чім і не питає (Кв.-Осн., II, 1956, 264); Господарка, досить принадна молода якутка, турбувалась коло самовара (Граб., III, 1960, 92).
Дома́шня господа́рка — жінка, яка не працює на виробництві, а веде господарство своєї сім’ї, господарює вдома. [Степан:] Людей не вистачає. Вже всіх підняли. Навіть домашніх господарок (Баш, П’єси, 1958, 123).
2. діал. Господарство (у 5 знач.). — Ти поралася нині до полудня зі мною в господарці, потребуєш тепер відсвіження (Коб., III, 1956, 176); Степан одягався вдосвіта в старий одяг, натягав на себе полинялий халат, подерті старі черевики і йшов у такому одязі по господарці (Круш., Буденний хліб, 1959, 45).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 2. — С. 140.