това́риш —

1) старшинське звання, що надавалося в реєстровому козацькому війську полковій старшині та козакам, починаючи з 2-ї половини XVII ст.; слово постало від назви довіреного при това́рі (худобі), ширше — при маєткові; звідси й сполучення друг-това́риш (див. ще дружи́на2); козаки, гайдамаки, чумаки і взагалі члени якоїсь групи молоді чи старших кликали один одного «пане-товаришу!»;

2) значкови́й това́риш (від значо́к — короговка козацького війська) — старшина козацького війська; беріг стяги і корогви сотні; К. Розумовський наказав вважати це звання не нижчим від звання сотника; цього звання удостоювалися сини полкових старшин (на Січі перед її зруйнуванням було 420 значкових товаришів); див. ще Військо́вий зпачкови́й [това́риш];

3) бунчуко́вий това́риш див. бунчу́к.

Жайворонок В. В. Знаки української етнокультури: Словник-довідник. — К.: Довіра, 2006. — С. 598.