мак —
1) трав’яниста рослина з довгим стеблом і великими квітками (перев. червоного кольору), що дає кулястий плід, наповнений дрібним насінням; вирощується як лікарська, олійна культура, декоративна і городня рослина; також квіти і насіння цієї рослини; символ пишноти, розкоші; порівняння макового цвіту з білим світом символізує особисту волю, що, проте, обмежується заміжжям: «Ой мій світку, білий світку, як маковий квітку, Нащо тебе зав’язали в білую намітку»; червоний цвіт маку — символ дівочої чистоти, молодості, краси; квітка доповнює пишноту вбрання, тому йде на вінки; сам мак (маковий цвіт) — це молоде дівоче обличчя («Гарна, як мак городній»), також гарне вбрання, наприклад червоні козацькі жупани («Військо йде, як мак цвіте»), чи валки молодих чумаків («По шляхам маки цвітуть: То ж не маки червоненькі, То чумаки молоденькі Битим шляхом у Крим ідуть»); разом з тим краса маку недовготривала, тому мак символізує й нетривалість людського життя: «Пройшов мій вік, як маків цвіт, що вдень цвіте, а вночі опаде»; символіку червоного маку добре розвинула О. Кобилянська у повісті «У неділю рано зілля копала…»; тут червоні маки спочатку символізують красу Тетяни, потім пристрасне кохання, а наприкінці — кров і смерть; макове зерня символізує все незначне, дрібне; недозрілий мак дурманить голову, тому виступає символом глупоти («їж, дурню, бо це (то) з маком», «Маку наївся»); свячене насіння маку, гадають, має особливі лікувальні властивості й силу оберега, дикий мак-видюк відганяє від оселі нечисту силу. Сім рік маку не родило, проте голоду не було (приповідка); Пироги з маком; Дурниця — з маком паляниця (приказка); Як мак процвітає (розцвітає силою і красою — про людину); Маком шити (шити дрібною строчкою); Навчить горе з маком калачі їсти (приказка); фразеологізми: ду́лю з ма́ком да́ти — абсолютно нічого не дати, не зробити; наї́стися ма́ку— здуріти, очманіти (значення розвинулося на основі наркотичних властивостей цієї рослини та її незрілих плодів; це описано в оповіданні Марка Вовчка «Олеся»); ти́хо, хоч мак сій (мак через дрібноту його насіння сіяли звичайно у безвітряну погоду) — дуже тихо, а також безвітряно; не з ма́ком — важко, погано (страви з маком були звичайно ознакою селянського добробуту);
2) рід старовинного весняного хороводу як відгомін колишнього вегетаційного магічного обряду; співають: «При долині мак, при широкій мак, Ой мак чистий, головастий І коренем коренастий. Молоді молодиці, завивайте головиці, Станьте ви в ряд, тут буде мак»; цвіт і голівка маку виступає символом родини (пop. ще: «Да нема цвіту, світлішого за маківку, да нема роду, ріднішого за матінку»); тут ще бачимо відгомін стародавніх часів, коли мати була головою роду, його маківкою; за старим звичаєм, як умре стара баба, що має багато внуків, у вузлик зав’язують трохи маку і кладуть їй під бік, щоб було чим на тім світі онуків обсипати, як прийдуть їсти просити;
3) соба́чий мак див. блекота́;
4) коржі́ з ма́ком див. корж 2.
Жайворонок В. В. Знаки української етнокультури: Словник-довідник. — К.: Довіра, 2006. — С. 350-351.