дід —
1) (зменшено-пестливі — діду́нь, діду́ньо, діду́нечко, діду́сь, діду́сьо, діду́сечко) — батьків або материн батько; жартують: «Давно знайомі: їхні діди спали на одній соломі», «Мій дід з твоєю бабою на сорокопуди ходили та й Бога о здоров’ї для неї молили»; символізує мудрість, досвід, коріння роду. Годуй діда на печі, ба й сам там будеш (приказка); Доки діда, доти й хліба (приказка); Який дід, такий його плід, який батько, такі й діти (М. Номис); «Коли то було?» — «Ще як дід до баби в свати ходив» (М. Номис); Згадаю те лихо, степи ті безкраї, І батька, і діда старого згадаю… Дідусь ще гуляє, а батько вже вмер (Т. Шевченко);
2) (збільшено-згрубілі — діди́сько, діди́ще, діду́га, дідуга́н; зменшено-пестливі — дідо́к, дідо́чок, ді́донько) — чоловік похилого віку. Гуляв, гуляв, аж дідом став (приказка); Сердилась баба на діда, а дід того не знав (приповідка); Казав дід бабі: «Якби сир та масло, то вареників наварила б, тільки що ж — борошна нема» (приповідка); Розсипався б дід, якби баба його не підперезала (приповідка); Ой дідонько, дідонько, шовковая борода… (пісня); Ой ти, старий дідуган, ізігнувся, як дуга (пісня); Попхались к дереву поближче, Прийшли на самий перевіз, Де засмальцьований дідище Вередував, як в греблі біс (І. Котляревський);
3) старець. В діда торбу вкрали (приказка); Захотів у діда випросити хліба (приказка); Йому лише сліпі діди водити (приказка); «Діду! Село горить!» — «Я торбу беру, на друге іду!» (приповідка);
4) діди́ — люди минулих поколінь; предки, пращури; уживаємо як похідне від Дід — дохристиянський родинний бог (див. ще ді́дько, Домови́к). Наші діди зазнали біди, наші внуки зазнають муки (приказка); Не тим наші діди погоріли, що солодко пили та їли (приповідка); Як діди і батьки наші робили, так і ми будемо (М. Номис); Лірник візьме кобзу в руки… Щоб згадати пізні внуки, Як жилося їх дідам (Я. Щоголев);
5) Дід Моро́з = Різдвя́ний дід (дідо́к) — казкова істота, уособлення морозу у вигляді рожевощокого старого чоловіка з бородою, в шубі, шапці, з палицею; разом зі Снігуронькою традиційний головний персонаж новорічних і православних Різдвяних свят (див. ще моро́з 3);
6) соло́м’яний дід (на баштанах — башта́нний дід) — опудало на городах, значення пішло від старовинного значення слова як сторожа в саду. Ліпше солом’яний дід, ніж золотий син (П. Чубинський); Щоб горобців шкідливих настрашити, Вигадливий Хазяїн взяв Солом’яного Діда, приладнав Та ще й з лозиною, неначе хоче бити (Л. Глібов);
7) також трав’яни́й дід — ритуальний (обрядовий) сніп соломи, трави або очерету, складений так, що половина вершками в один бік, а половина—в другий;
8) народний танок. Дай хліба — проскачу діда (М. Номис);
9) старовинна народна страва, приготовлена з борошна і пшона (різновид лемі́шки — див.);
10) тільки в множині — тіні по кутках кімнати, хати, двору, майдану тощо. По закутках зрана до вечора стоять діди (І. Нечуй-Левицький);
11) тільки в множині — зв’язані попарно качани кукурудзи, що висять у гуцульських хатах під образами як прикраса;
12) див. діду́х;
13) див. порі́г 2;
14) див. Білобо́г;
15) Дід-Вседі́д див. Со́нце 1;
16) вече́ря для діді́в див. вече́ря 4.
Жайворонок В. В. Знаки української етнокультури: Словник-довідник. — К.: Довіра, 2006. — С. 186-187.