доро́га (зменшено-пестливі — дорі́жка, дорі́жечка, дорі́женька; народнопоетичне — сте́жки-дорі́жки) —
1) смуга землі з краю в край, по якій їздять і ходять; також перебування в русі, подорожування; здавна це зазвичай битий шлях (у західних регіонах України — гости́нець — див.); у народній загадці: «Лежить брус на всю Русь» (йдеться про шлях на зразок Ромоданівського); символізує мандри, похід, далекі світи (для чумака, козака — дорога в Крим, дорога на Січ, далека дорога), а також пригоди («В дорозі всього трапиться»); оспівана в народній творчості: «Ой, прослалась доріженька 3 заходу на схід, Через гори Карпатськії, Через Тису вбрід» (дума); домашні чекали мандрівника, виглядаючи на дорозі; діти чекали гостинця (про це прибулець казав: «В дорозі од зайця гостинця одняв»); вірна дружина виряджала коханого чоловіка в далеку дорогу (тому бажала: «В дорозі пам’ятай о небозі», турбувалася: «Ой ти, козаче, ти, хрещатий барвіночку, хто ж тобі постеле у дорозі та постілочку?»); об’єкт переосмислення, оскільки дорога відіграє велику роль у житті людини; про неї вона думає чи говорить («Дорога на кінці язика», «Домашня думка в дорогу не годиться», «Коли стелиться доріжка, козакові не до ліжка»), готуючись до мандрівки, дбає про харчі в дорозі («Хліб у дорозі не затяжить»); дорога для людини здавна була також чимось непередбачуваним, фатальним: «Коли на те піде, то й серед битого шляху поламаєшся»; з нею пов’язані добрі й недобрі прикмети: чорна кішка перебігла дорогу — на невдачу; хтось випадково тобі переходить дорогу з повними відрами — на удачу; коли хто зібрався в дорогу, то перед виходом з хати всі на хвилинку сідають, щоб добре велося в дорозі, а як дівчина в родині на виданні, то щоб і старости сідали; дорога символізує всяку справу («Вибрався у велику дорогу» — почав якусь велику й непросту справу; «Я простими дорогами ходжу» — вчиняю чесно, відкрито; «Я твоїми дорогами не ходжу» — не користуюсь твоїми негідними засобами); дорога — це прожите життя, а її кінець — це смерть; за Біблією, дорогу уособлює Ісус Христос, бо лише через нього люди приходять до Бога-Отця; фатальним є перехре́стя (див.) доріг, а також роздорі́жжя (див.); В дорогу славні компанійці до схід сонця рушали (Т. Шевченко); Смерть — неминущая дорога (М. Номис); Проста до Христа дорога (до віри в Бога — П. Чубинський);
2) гладка́ доро́га — символ легкості, безперешкодності, коли кажуть: «На гладкій дорозі лихо мене спіткало» (тобто цілком несподівано, без видимої причини); застерігають: «І на гладкій дорозі чоловік не раз собі ногу зломить»;
3) див. Бо́жа доро́га;
4) Чума́цька (Моло́чна, Бо́жа, Зо́ряна, Небе́сна, Журавли́на) Доро́га див. Чума́цький Шлях;
5) перехо́дження доро́ги див. перехо́дження 1.
Жайворонок В. В. Знаки української етнокультури: Словник-довідник. — К.: Довіра, 2006. — С. 196-197.