гостинець —

1) (зменшено-пест­ливі — гости́нчик, гости́ночок) — якась річ або ласощі, що зазвичай привозять, приносять або переда­ють звідки-небудь як подарунок (див. ще гість 1); очевидно, пам’ять про стародавні дарунки купців — гостей за гостину. Так і гостинців брать не хоче, Не хоче й пана зако­хать (Т. Шевченко); Якого ти ме­ні, тату, гостинця купив?(М. Номис); Ой приїхав мій миленький з дороги, Привіз мені гостинчик доро­гий (П. Чубинський);

2) удар, по­стріл; предмет, яким завдають уда­ру; травма від чийогось удару. Без міри пороху підсипає [Голота], Та­тарину гостинця у груди посилає (дума);

3) великий битий стовпо­вий шлях; див. ще гість 2. Попід Кам’янець збитий гостинець (П. Чу­бинський).

Жайворонок В. В. Знаки української етнокультури: Словник-довідник. — К.: Довіра, 2006. — С. 151.