гурт —

1) зібрання, скупчення людей на протилежність одній лю­дині, а також сукупність людей, об’єднаних однією метою; тради­ційними були гуртові зібрання мо­лоді на колодках, вулиці, вечорни­цях, досвітках; гуртовими були та­кож толо́ка (див.), обжи́нки (див.) і цілий ряд інших обрядодій. Гурт зробить, гурт і з’їсть (приказка); У гурті то й смерть не страшна (приказка); У гурті й каша їсться (приказка); прислівник гурто́м — спільними силами, зусиллями, ра­зом. Гуртом можна і море загати­ти (приказка); Піймали щуку мо­лодці та в шаплиці гуртом до суду притаскали (Л. Глібов);

2) музич­ний, танцювальний, вокальний ансамбль.

Жайворонок В. В. Знаки української етнокультури: Словник-довідник. — К.: Довіра, 2006. — С. 162.