СИ́ЛА, и, ж.
1. Здатність живих істот напруженням м’язів робити фізичні рухи, виконувати різні дії; фізична енергія людини, тварини. Хто б не завважив молодецьку силу у руках і в ногах, усяк би сказав, що не зовсім іще лихо (П. Куліш, Вибр., 1969, 105); Його руки залізна сила, немов мітлу, вгору́ м’я [мене] підняла (Фр., XIII, 1954, 68); Для неї він був тільки парубок — матрос богатирської сили та вроди (Гончар, II, 1959, 266); Досі ходять.. легенди про страшну Павлову силу (Тют., Вир, 1964, 285); Сила, що її розвиває бджола при ходьбі, досить велика (Бджоли, 1955, 32); // перев. мн. Фізична здатність або можливість робити, здійснювати що-небудь. — То не з твоєю силою справитись з мішками і з шкапою (Кв.-Осн., II, 1956, 53); Він швидко виснажувався, сили його кидали (Дмит., Наречена, 1959, 19); Він відчув знову, як прибувають його сили, дивився в вікно, вдалину (Хижняк, Д. Галицький, 1958, 601); * Образно. Чому не плакало так море, коли тихі та лагідні хвилі марнували сили й вік недовгий (Л. Укр., І, 1951, 238); // Фізичний вплив, насильство. За часів феодалізму, коли сила була єдиним законом, оборонні муровані укріплення стали неодмінною приналежністю не тільки садиб феодала чи монастиря, а й багатьох міських поселень (Літ. Укр., 9.IX 1966, 4); // Життєва енергія, життєдайність кого-, чого-небудь. В грудях у неї радісно билась хвиля нової сили (Коцюб., І, 1955, 312); Від цих людей била жива сила, енергія й живодайна радість (Досв., Вибр., 1959, 355); Молодий я, молодий, Повний сили та одваги (Тич., І, 1957, 3); Насіння бобів, збіжжя, овочів, цибулини лілій бубнявіли від весняної життєдайної сили (Довж., I, 1958, 437).
Бича́ча (воля́ча) си́ла — незвичайна, велика фізична або життєва енергія. З його грудей рветься невгамовна бичача сила (Тют., Вир, 1964, 512); [К у ц ь:] А я чув інакше: сила воляча, а розум курячий (Мам., Тв., 1962, 436); Дарма, що незграбним здається управитель, — воляча сила вкладена в його руки (Стельмах, І, 1962, 290); Вбива́тися (вби́тися) в си́лу див. вбива́тися 1; Вибива́тися (ви́битися) з сил див. вибива́тися; Вимо́тувати (ви́мотати) си́ли див. вимо́тувати; Відбира́ти (відібра́ти, одбира́ти, одібра́ти) си́лу кому; Забира́ти (забра́ти) си́ли у кого — робити безсилим; позбавляти сил; знесилювати. [Кассандра:] Ти одібрав мені остатню силу тим спогадом… (Л. Укр., II, 1951, 311); Як згадаю дорогу додому, то аж страх бере, стільки вона забере у мене сил (Коцюб., III, 1956, 335); Добува́ти оста́нні си́ли (оста́нніх сил, всі си́ли, всіх сил) див. добува́ти; Збира́ти (зібра́ти) си́ли (всю си́лу, всі си́ли, ре́штки сил, оста́нні си́ли і т. ін.) див. збира́ти; Збува́тися (збу́тися) си́ли (сил); Збува́ти (збу́ти) си́лу — ставати безсилим; знесилюватися. Ходила [Пилипиха] все кволій [кволіше], поки не збулася сили своєї — і тоді лягла вже, знемоглася і лежала понура (Вовчок, І, 1955, 241); Збулася сил душа убога (Граб., І, 1959, 190); — Лев, мабуть, дурненький Або ж на старість силу збув, Що став такий плохенький (Гл., Вибр., 1951, 30); З оста́нніх сил — з найбільшим напруженням, докладаючи неймовірних зусиль. З криком «ох, боже мій!.. ох, боже!..» вона шарпнулась з останніх сил і наосліп кинулась в очерети (Коцюб., І, 1955, 364); — Цього китайця я залишив на островах, — заперечив Богдан ніби з останніх сил (Ю. Янов., II, 1958, 134); З усіє́ї (зо всіє́ї) си́ли; З усіє́ю си́лою; З усі́х сил — з максимальним напруженням, інтенсивністю. Старий батько З усієї сили З молодицями танцює (Шевч., І, 1963, 316); Остап опиравсь бистрині з усієї сили, але його кіл мало що помагав (Коцюб., І, 1955, 355); Панас раптом закричав з усієї сили (Ю. Янов., II, 1958, 178); Сахно підняла весло і хотіла востаннє з усієї сили відштовхнутися (Смолич, І, 1958, 78); Аж запищала [бабуся] від натуги, кричучи зо всієї сили (Кв.-Осн., II, 1956, 199); Малуша не боялась роботи, як і раніше, вона працювала з усіх сил (Скл., Святослав, 1959, 105); Мі́рятися (помі́рятися) си́лами (си́лою) з ким — взаємно порівнювати фізичну енергію; перевіряти свою спроможність у боротьбі, бою і т. ін. Він пригадував найтяжчі бої, в яких йому доводилось мірятися силами з ворогом (Добр., Очак. розмир, 1965, 241); У нього визріла невідступна думка — самому особисто помірятися силою з воєводою, на мечах зійтися з ним (Хижняк, Д. Галицький, 1958, 122); Набира́ти (набра́ти) си́лу (си́ли) див. набира́ти; Набира́тися (набра́тися) си́ли (сил) див. набира́тися; Набува́ти (набу́ти) си́лу (сил) — зміцнюватися, укріплюватися, ставати сильним. [Кирило:] І оце на все літечко до нас? Силу витрачену набувати, здоров’я наживати? (Мирний, V, 1955,143); Над (по́над) силу: а) з великими зусиллями. На облупленій залізній дощечці.. над силу можна було розібрати: «Власність міщанина Петра Арсеновича Босняцького» (Смолич, Мир.., 1958, 30); Над силу стримуючи ворожий натиск, Бармаш, як, певно, і весь гарнізон, свідомо і підсвідомо жив і боровся для перемоги (Коз., Гарячі руки, 1960, 141); б) примушуючи себе. Майор над силу посміхнувся (Ле і Лев., Півд. захід, 1950, 18); в) (кому) неможливо, зверх можливостей; занадто важко. [Міріам:] Всіх [любити], окрім тебе, — се можливо. Але тебе і всіх — се понад силу (Л. Укр., II, 1951, 117); Дівчинка спробувала й собі бігти за всіма, але це виявилося їй над силу (Ю. Янов., І, 1954, 12); Ще одна воєнна зима? ..Ні, це було понад силу розтерзаній, розруйнованій громадянською війною країні (Гончар, II, 1959, 371); На по́вну си́лу — з великим напруженням, найбільшою інтенсивністю (робити щось). Микола Гуртовий якийсь час бурить не на повну силу (Ткач, Плем’я.., 1961, 238); На си́лу: а) щоб мати фізичну енергію, щоб була фізична енергія. Перший грім,.. дівчата біжать стрімголов умитися з криниці і втертися червоним поясом — на красу, а хлопці беруться за ріг хати й силкуються підняти — на силу (Ю. Янов., II, 1958, 182); б) фізичною енергією. На виріст, і на силу, й на личко у батька вдавсь (Вовчок, І, 1955, 277); Неви́ди́ма си́ла див. неви́ди́мий; Опада́ти (опа́сти) з (із) сил див. опада́ти; При си́лі (си́лах) — хто-небудь наділений фізичною енергією; міцний; працездатний. Шинкар, видно, при силі був, бо тільки струхнувся, так усі й одскочили (Мирний, I,1949, 229); Незважаючи на контузію, чоловік ще, видно, при силі, руки дублені, міцні, почувається, як обіймуть, — спроста не випручаєшся (Гончар, II, 1959, 13); Си́ла не слу́жить див. служи́ти; Си́ла повихо́дила з рук див. повихо́дити; Си́ли (си́ла) зра́джують (зра́джує) див. зра́джувати; Си́ли, як у бика́ у кого — хто-небудь дуже сильний. Коса не клепалася відколи й куплена і.. він міг косити нею тільки тому, що в нього було сили, як у бика (Тют., Вир, 1964, 249); Си́ли, як у горобця́ (комара́) у кого — хто-небудь дуже слабкий. — Як він там молотом грюкатиме, коли в нього сили, як у горобця? (Тют., Вир, 1964, 36); Сил не жалі́ти див. жалі́ти; Скі́льки [є (було́, ма́ю, ма́є, ма́єш, стає́, става́ло і т. ін.)] си́ли — з максимальним напруженням, найбільшою інтенсивністю. В чистім полі, скільки сили, Я гасаю на коні (Граб., І, 1959, 286); Юзя здавила скільки сили Мартоху за руку (Л. Укр., III, 1952, 634); Від швидкої їзди дух забило Рубінові, і він закричав скільки сили: «Га-га-га! Гур-р-р-а!» (Сенч., Опов., 1959, 12); Він боровся з своєю думкою дуже, дуже, скільки було сили (Н.-Лев., І, 1956, 130); Вірив я в те, що треба кожному, наче тій смеречині,.. скільки сили стає пробиватися до сонця (Мур., Бук. повість, 1959, 17); Ми тоді обидва хвилювалися й кричали, скільки сили ставало в молодих легенях (Хотк., І, 1966, 147); Че́рез си́лу: а) з великим зусиллям. Сяк-так добрела [Оксана] через силу до Миколиної хати (Кв.-Осн., II, 1956, 464); б) примушуючи себе. — Чортзна-що верзе! — через силу осміхнувся батько (Панч, На калин. мості, 1965, 57).
2. Здатність людини до духовної діяльності, до вияву своїх розумових або душевних властивостей (волі, розуму, характеру і т. ін.). Подай душі убогій силу, Щоб огненно заговорила (Шевч., II, 1963, 281); Треба дуже великої сили волі, щоби спокійно переносити на собі ту зневагу (Март., Тв., 1954, 300); Командувач виявив за даних обставин всю силу характеру й рішучість полководця (Ю. Янов., II, 1958, 237); Звідки береться в них [машиністів] непоборна сила духу (Довж., І, 1958, 38); Він має силу волі, щоб вчасно виправити легковажну поведінку (Ле, Міжгір’я, 1953, 17); // Душевне піднесення. В серце кожного вливали незламну силу ці слова (Сос., II, 1958, 489); Я й досі ще здригаюся від бадьорості й сили, що їх відчув я, переглядаючи картину (Ю. Янов., II, 1958, 12); // перев. мн. Сукупність фізичної, духовної й розумової енергії людини, необхідної для здійснення якоїсь дії, вчинку і т. ін. В золотому труді віддамо ми Вітчизні всі сили (Сос., Поезії, 1950, 6); Гідролітаки, планери, ракети — ось точки докладання сил Корольова на різних етапах життєвого шляху (Наука.., 4, 1971, 33); // Спроможність, можливість робити що-небудь, діяти. Сперечалися завзято, та сили були нерівні (Коп., Десятикласники, 1938, 148); Хай спогад в серці будить силу Здолати лихо та біду (Дмит., В обіймах сонця, 1958, 58).
◊ Всіма́ си́лами — будь-якими засобами, способами; докладаючи всіх зусиль. Він не помічає Хо, що всіма силами намагається звернути на себе його увагу (Коцюб., І, 1955, 174); Всіма силами хотіла [Параска] звернути розмову у другий бік (Хотк., II, 1966, 259); Герус уже не каявся, а всіма силами доводив свою непричетність (Стельмах, II, 1962, 226); Доклада́ти (докла́сти) сил див. доклада́ти; Збира́ти (зібра́ти) си́ли в кула́к див. кула́к; Лі́зти з си́ли див. лі́зти; Надрива́ти (надірва́ти, надса́джувати, надсади́ти) си́ли див. надрива́ти, надса́джувати; Напру́жувати (напру́жити) [усі́ (оста́нні)] си́ли див. напру́жувати; Не в си́лі — не мати можливості, бути неспроможним. Нас пригоди спинити не в силі (Граб., І, 1959, 498); Солдат віддав знамено до музею, Хоч був не в силі здержати сльозу (Бичко, Вогнище, 1959, 30); Осадивши коней, ми стояли й дивились, не в силі промовити жодного слова (Земляк, Гнівний Стратіон, 1960, 9); Не під си́лу кому: а) абсолютно, зовсім неможливо або важко. Одній — не під силу боротись людині (Нех., Хто сіє вітер, 1959, 240); б) нестерпно. І вдруге дівчина йому відмовила. І ще гірш не під силу стало козакові (Вовчок, Вибр., 1937, 162); в) непосильний, надсильний. — Християнству ця ноша [врятування цивілізації] вже не під силу (Стельмах, II, 1962, 61); г) бракує вміння, здібностей і т. ін.; хтось не може охопити або осягнути якоїсь справи. Катюша грала її [«Крейцерову сонату»] частинами, вона їй подобається, але заграти цілу, з початку до кінця, без перериву, їй не під силу (Л. Укр., V, 1956, 221); — Ясна річ, що самому не під силу було б усе підняти: допомагає територіальна парторганізація, допомагає райпартком (Вишня, І, 1956, 368); Те, що не під силу було зробити російським дворянським інтелігентам.., виявилось під силу виходцю з плебейського, різночинного середовища (Рад. літ-во, 3, 1957, 47); д) не вистачає фізичних сил. Сто п’ятдесят [машин]? Звичайно, стільки він не зможе спустити. Це нікому не під силу, а сто можна (Коцюба, Нові береги, 1959, 296); Не по си́лі — важкий для виконання або розуміння; не відповідний фізичним або духовним можливостям. Мар’я увійшла в хату з оберемком дров у руках. Видно, вони були їй не по силі, бо вона аж зігнулася (Мирний, III, 1954, 72); Не при си́лі — не мати фізичної енергії або здібностей. Саме тоді, коли був [Степан] не при силі робити, баби його гризли невмируще, а п’яний тесть ще й бити сікався (Дн. Чайка, Тв., 1960, 36); Я не торкнувся в цій статті багатьох питань перекладацької практики.. Все схопити я й не при силі (Рильський, IX, 1962, 57); Ні за я́ку си́лу — нізащо. — Плети! У нас із Німеччиною договір, — ні за яку силу не погоджувався на війну Оксен (Тют., Вир, 1964, 206); Нія́ка си́ла — ніщо. Роги і хвіст вмить приросли так, що ніяка сила їх не відірвала б (Казки Буковини.., 1968, 48); — Ніяка сила Тут мене.. не вдержить (Фр., XIII, 1954, 365); Віки стояв [дуб] серед поля дужий, жилавий, присадкуватий і ніяка сила його не брала (Збан., Єдина, 1959, 7); Нія́кою си́лою — ніяк. Він, Козаков, якого на тактичних навчаннях ніякою силою не вдавалось командирам змусити повзати по-пластунському щиро, без фальшу, тут повз так, ніби це з дитинства було його найулюбленішою справою (Гончар, III, 1959, 106); Під си́лу кому — відповідно до фізичних, духовних і т. ін. можливостей кого-небудь. Здоровенні, напівголі, спітнілі, бронзові ковалі гатили своїми, тільки їм під силу, молотами по ковадлах (Довж., І, 1958, 227); Створення.. справді мистецького образу, — не легка справа, вона під силу тільки справжньому майстру (Вітч., 8, 1958, 131); Майже всім колгоспам району під силу купити трактори та інші машини вже в 1958 році (Колг. Укр., 4, 1958, 6); Підупада́ти (підупа́сти) на си́лі див. підупада́ти; По си́лі кому — доступний для виконання або розуміння кого-небудь; відповідає чиїмсь фізичним або духовним можливостям. Він.. знає, що шахтарський труд не кожному по силі (Дор., Три богатирі, 1959, 7); Почува́тися (почу́тися) на (в, у) си́лі (си́лах) див. почува́тися; Про́бувати (спро́бувати) свої́ (своє́ї) си́ли (свою́ си́лу) — перевіряти свої можливості, здібності, здатність створити що-небудь. Зовсім самостійною моєю роботою, де я пробував сили як сценарист, режисер і актор одночасно, був фільм «За стіною» (3 глибин душі, 1959, 14); Давно вже хочеться мені спробувати своєї сили на чомусь більшому (Коцюб., III, 1956, 256); Скі́льки твоє́ї (ва́шої) си́ли; Скі́льки твоя́ (ва́ша) си́ла — скільки можеш, скільки хочеш. — Йди, каже, туди, там землі не міряні, бери, займай, скільки сили твоєї, рубай ліс, став хату, хазяїном будеш… (Коцюб., І, 1955, 379); Скріпля́ти (скріпи́ти) си́ли див. скрі́плювати; Скріпля́тися (скріпи́тися) на си́лах (си́лою) див. скрі́плюватися; Спада́ти (спа́сти) на си́лах (із сил) див. спада́ти; У мі́ру [мої́х (свої́х і т. ін.)] сил — наскільки можливо. Всю ніч чесно, в міру своїх сил, виконував він з молоддю свої вироки, розбиваючи німецькі каски березовим прикладом своєї трьохлінійної гвинтівки (Довж., І, 1958, 150); Упада́ти (упа́сти) на си́лі (на си́лах) — втрачати сили; знесилюватися. Петро кволиться да й кволиться, а сердитий, — то ще більше упадає на силі (Барв., Опов.., 1902, 113); Юра й Видерка впали духом і на силах (Хотк., Довбуш, 1965, 72); У ро́зквіті сил див. ро́зквіт; У си́лі: а) наділений фізичною та духовною енергією; працездатний. Як зазнати чоловіка у красі його, у квіту, в силі, як зазнати його доброго (Вовчок, І, 1955, 250); — Високий, рівний станом, парубок саме в силі (Н.-Лев., II, 1956, 106); б) який має владу, вплив. Доки отаманувала [Ганна], доки була в силі, знаходила собі забуття в різних командирських клопотах, не мала стільки часу для роздумів, як зараз (Гончар, II, 1959, 261); в) бути спроможним зробити що-небудь. Ви самі будете в силі покінчити те, що заміряєте (Л. Укр., V, 1956, 353); Я ще в силі Завзятіше й сильніше роздмухати його [вогонь вояцький] (Бажан, Вибр., 1940, 134); Тоді [у старості] я не зможу розповісти їй те, що тепер у силі (Досв., Вибр., 1959, 14); У си́лу: а) (чого) через що, внаслідок чого. До розмови дівчина приставала лише в силу необхідності, більше відповідаючи на якісь запитання (Коз., Листи.., 1967,101); б) (заст.) насилу, ледве. Наштирили Зайку [Зайця] злиденні хорти, У силу він мав одкрутитись (Манж., Тв., 1955, 256); У си́лу можли́востей — наскільки можливо. Я, в силу можливостей, передав враження своє від доповіді (Вітч., 5, 1956, 16); Що [є (було́ і т. ін.)] си́ли — з максимальним напруженням, найбільшою інтенсивністю. Ось почав він, що є сили, Жінку з хати викликать (Фр., XIII, 1954, 268); З розгону налетів [Саїд Алі], що було сили вклеїв приставу кулаком у пику (Ле, Міжгір’я, 1953, 92); Зінька бігла, що було сили, аж у вухах вітер свистів (Головко, II, 1957, 177); Що ма́єш си́ли див. мати 2.
3. Енергія, що діє на матеріальні тіла. Відцентрова сила; Сила тяжіння; Сили, з якими електричне поле діє на заряджені тіла, називаються електричними силами (Курс фізики, III, 1956, 8); Діють ще й досі мало вивчені сили внутрішніх напружень, здатні розірвати найбільшу товщу сталі (Собко, Біле полум’я, 1952, 22); // тільки одн. Міра механічної взаємодії між тілами. За другим законом Ньютона сила дорівнює масі, помноженій на прискорення (Цікава фізика.., 1950, 27); Величина, яка характеризує дію одного тіла на друге, в результаті якої змінюється швидкість тіла, тобто виникає прискорення, називається силою (Курс фізики, І, 1957, 70).
∆ Кі́нська си́ла див. кі́нський; Па́ра сил див. па́ра 1; Підійма́льна (підніма́льна) си́ла див. підніма́льний.
4. Могутність, влада, авторитет. Яке твоє царство, така твоя й сила (Номис, 1864, № 1557); Боярин, обдарований такими широкими правами, ставався силою в селі (Фр., VI, 1951, 39); // Право розпоряджатися на свій розсуд. — Голубе мій! Коли б же моя сила, я б тебе над усім постановила… (Вовчок, І, 1955, 156); [Микита:] Знаєте, тітко, що іноді щось на мене таке находить, що, здається, коли б моя сила, то я б усіх людей порізав (Кроп., І, 1958, 77); // Здатність впливати, діяти на кого-, що-небудь, справляти враження на когось. Звуків цих зачаровану силу я все дужче і дужче люблю (Сос., II, 1958, 106); Говорила не його душа, а сила сільських звичаїв (Стельмах, II, 1962, 353); Величезна виховна, суспільно-перетворююча сила передового і правдивого мистецтва — факт цілком реальний і незаперечний (Про багатство л-ри, 1959, 150); Життя Шевченка — це повість.. про велику силу слова (Слово про Кобзаря, 1961, 12); // Той або те, що відіграє вирішальну, головну роль у чому-небудь. Далі річ на те звернув [Собака], Що він у господарстві — сила (Гл., Вибр., 1951, 68); Ви, найбільш шанований мною письменник український, сила й краса літератури нашої (Коцюб., III, 1956, 195); Загальновизнано в марксистсько-ленінській науці про суспільство, що народ є рушійною силою історії (Рильський, IX, 1962, 189).
Бра́ти (взя́ти) си́лу — здобувати владу, набувати впливу. А там опісля нечистий таки вп’ять [знову] силу озьме [візьме], підцюкне й потягне низку добру до погибелі (Кв.-Осн., II, 1956, 27); На передмістю Александрії живе сім’я грецька (еллінська), в той час, коли нова віра взяла вже силу (Л. Укр., III, 1952, 728); Ма́ти си́лу: а) (з інфін.) могти, бути спроможним. — Коли Ви маєте силу до осені підождати, то зашліть — у жовтні або листопаді (Мирний, V, 1955, 382); Розгорявся вогонь у печі, і в його мінливих обрисах з’являлися примхливі шматки видінь, начеб оці припасені Фросиною дрова мали силу відтворити і образ жінки, і її життя (Стельмах, І, 1962, 178); б) мати вплив, владу, авторитет де-небудь. [Річард:] Що ж мені твій Годвінсон? [Джонатан:] А те, що він в громаді велику силу має (Л. Укр., III, 1952, 50); в) (над ким — чим) впливати на кого-, що-небудь, тримати в залежності когось, щось. Що з того, що батько і мати хоч і відпустили дочку на життя з будучим чоловіком, але дорого дали б, щоби не відпускати, щоби мати настільки сили над нею? (Хотк., І, 1966, 44); Слава й ганьба не повинні Над Гафізом мати силу (Крим., Вибр., 1965, 297); г) бути дійсним, чинним. — Завітрюжить, видно, завтра, — каже Корній. — А ось для нас ці прикмети вже не дійсні, — зауважує льотчик трохи сумовито. — Чому ж не дійсні? — дивується батько. — Хіба вже не віриш? — Не в тім річ. Лише до цього обрію, доки око вхопить, ці прикмети мають силу (Гончар, Тронка, 1963, 16).
5. Чинність, дієвість. Конституція СРСР має найвищу юридичну силу. Всі закони.. видаються на основі і відповідно до Конституції СРСР (Конст. СРСР, 1977, 58); — В зв’язку з вибуттям саперного батальйону з міста Славгорода, депутатський мандат Кузнецова механічно втратив силу (Головко, II, 1957, 521); // Фінансова дієвість (цінних паперів, грошей). [Храпко:] У мирового купча не має.. сили (Мирний, V, 1955, 166).
6. Ступінь вияву чого-небудь; напруженість, інтенсивність. То ніби затихаючи, то знов з подвоєною силою розгукуючи, стогнав вітер (Хотк., І, 1966, 70); Дмухало солоним густим повітрям, вітром неймовірної сили. Був шторм (Ю. Янов., II, 1958, 57); Всю силу першого удару бійці на себе прийняли (Сос., II, 1958, 441); // Глибина, значущість (розумових або душевних властивостей, переживань, вражень). Перед силою цієї туги, перед силою людської любові два вбивці мимоволі опустили донизу свою зброю і голови (Стельмах, II, 1962, 58); Для артиста шлях і знаряддя до справжнього мистецтва є темперамент, чулість, сила відчування (Про мист. театру, 1954, 273).
∆ Си́ла зву́ку — величина енергії, що переноситься звуковими хвилями через одиницю поверхні за одиницю часу; Си́ла іне́рції — міра діяння прискорюваного тіла на те тіло, що прискорює його; Си́ла сві́тла — величина світлового потоку, віднесеного до одиниці тілесного кута, де поширюється потік. Для характеристики джерела світла в світлотехніці застосовується величина, що називається силою світла (Курс фізики, III, 1956, 259); Си́ла стру́му — величина, що чисельно дорівнює кількості електрики, яка проходить за 1 сек. через поперечний переріз провідника. Сила струму в провіднику прямо пропорціональна напрузі на кінцях провідника (Фізика, II, 1957, 118).
7. розм. Найсуттєвіше, головне; сутність. — Не в розумі тут сила! То все бридня… (Гл., Вибр., 1951, 19); [Любов:] Та розумійте ж ви, що не в тім сила, що виграти! В лотереї, як і в усякій азартній грі, головне — риск і осягнення мети (Л. Укр., II, 1951, 27); — В тім і сила дружби, щоб підтримати товариша, який схибнувся, напутити його (Логв., Літа.., 1960, 147).
8. Джерело діяльності, спонукання, могутності, впливу. Його ніби якась сила тягла до криниці (Н.-Лев., VI, 1966, 308); Якась прекрасна сила наче спрямувала його руку і диктувала кожен крок (Гончар, III, 1959, 280); Ніби якась.. сила відводила від неї всі бомби та снаряди (Збан., Єдина, 1959, 87); Соціалізм перетворився в рушійну силу сучасності (Ком. Укр., 3, 1965, 25); // перев. мн. Стихійні джерела енергії. [Кравченко:] Мічурінці йдуть в ногу з народом, дають нашим людям повну владу над силами природи (Мороз, П’єси, 1959, 221).
9. перев. мн. Озброєні війська. Про давні бої переказували [некрути], сподіваючись незабаром собі стрітись у чистому полі з ворожою силою… (Мирний, І, 1949, 218); — Комбінованими діями всіх армій фронту завдання оточити й знищити головні сили ворога на північ і на північний схід від кримських горловин виконано блискуче (Ю. Янов., II, 1958, 235); Деяким [з гетьманців] вдавалося перелізти в городи, і вони тікали з села навздогін відступаючим головним своїм силам (Довж., І, 1958, 153).
Збро́йна си́ла див. збро́йний; Збро́йні си́ли див. збро́йний.
10. перев. мн. Люди, що належать до якого-небудь виробничого колективу, до однієї професії; люди, зайняті якоюсь спорідненою працею, діяльністю. Кропив-ницький, Саксаганський, Садовський, Карпенко-Карий, Заньковецька… всі то як на вибір. Що то утнуть такі сили! (Мирний, V, 1955, 401); Мене не цікавила перевага петербурзьких наукових сил над київськими (Сам., II, 1958, 390); До участі в картині були залучені кращі місцеві режисерські і акторські сили (Укр. кіномист., І, 1959, 29).
Жива́ си́ла див. живи́й; Продукти́вні си́ли див. продукти́вний; Робо́ча си́ла: а) праця, енергія, спрямовані на створення, виробництво чого-небудь. Робітники, шукаючи заробітку, змушені пропонувати свою.. робочу силу капіталістам (Нова іст., 1956, 20); б) робітники. Відносини земельні, відносини, що виникають з наймання робочої сили, та відносини родинні регулюються особливими кодексами (Цив. кодекс УРСР, 1950, 5); Тяглова́ си́ла — худоба, яка використовується для перевезення чого-небудь, оранки і т. ін. Для успішного ведення господарства необхідно використовувати й живу тяглову силу (Соц. твар.. 3, 1956, 16); Сивоусі дядьки скаржились, що нема реманенту, мало тяглової сили — лишилось-бо після фрица кілька конячин (Ю. Бедзик, Полки.., 1959, 137).
11. перев. мн. Частина суспільства або суспільна група, що характеризується певними ознаками або спрямованістю у своїй діяльності, своїх намірах. Нікчемні темних сил надії, Що мріють дух наш зупинить (Пісні та романси.., II, 1956, 231); Ей ви, чорні світу сили, чи ви в розумі-умі? (Тич., Комунізму далі.., 1961, 29); Для досягнення перемоги над царизмом необхідно було згуртувати різні революційні і прогресивні сили (Ком. Укр., 12, 1968, 47); Сили миру в усьому світі ростуть і безупинно ростимуть (Рад. Укр., 3.ІХ 1950, 4).
12. тільки одн., розм. Велика кількість, безліч, дуже багато. Що робити? Головко бідна! Позичать? Та хто таку позичить силу? Пішов я, брате, зароблять (Шевч., І, 1951, 397); Сила роботи у мене перед земським зібранням (Коцюб., III, 1956, 234); Для фортепіано М. В. Лисенко видав силу п’єс, переважно на теми з українських пісень (Крим., Вибр., 1965, 433); Сила книжок на полицях і на щитах, виставлених для огляду, викликала в нього цікавість і жадобу знання (Коцюба, Нові береги, 1959, 163); На галявинах купчились липи, обіцяючи бджолам силу пахучого цвіту (Мур., Бук. повість, 1959, 28); // у знач. присудк. сл. Не любила я жодного, хоч їх була сила (Чуб., V, 1874, 406); Народу сила, ледве продерешся (Стор., І, 1957, 110); Все чудові будинки [у місті] в різних стилях, сила на них орнаментики і скульптури (Л. Укр., V, 1956, 40).
◊ Бий (поби́й, поби́ла б) тебе́ (його́, її́ і т. ін.) си́ла бо́жа див. би́ти, поби́ти; Від (од) си́ли — щонайбільше. Менш їх [козаків] було зараз: од сили з півсотні (Головко, II, 1957, 360); Збира́тися (зібра́тися) з си́лами (з си́лою, на си́лі): а) нагромаджувати в собі сили; відпочиваючи, відновлювати свої сили. Все стихло, причаїлось, наче збиралось із силами (Коцюб., І, 1955, 316); Між боєм біля підніжжя [висоти] і боєм на вершині проходить, як правило, певний час. Це дає змогу противникові опам’ятатись і зібратися з силами (Гончар, III, 1959, 111); Вона зібралась на силі і з легким стогоном болю підвелась (Л. Укр., III, 1952, 705); б) переборюючи, перемагаючи в собі страх, боязкість, непевність і т. ін., зважуватися на що-небудь. Зібралася [Оксана] з силою та й давай матері брехати, буцімто Домахи не застала (Кв.-Осн., II, 1956, 439); [1-й брат:] Переможеш, Змій поляже. Зважся, з силою зберись І на Гада! (Олесь, Вибр., 1958, 465); Марія.. зібралася з силою, ввійшла в хату і, немічна, лягла біля сина (Чорн., Пісні.., 1958, 33); Вдвох зібралися на силі, Кинули Івана в хвилі (Перв., Казка.., 1958, 16); З вели́кою си́лою — докладаючи багато зусиль, долаючи перешкоди. Скотина третій день не напована: глибоко водопій занесено, та й сама скотина у тяжкій неволі; з великою силою до неї можна було добратися, щоб укинути оберемок соломи… (Мирний, III, 1954, 10); З на́ми хре́сна си́ла див. хре́сний; Зна́ти (тя́мити) си́лу (з част. не — си́ли) в чому — добре розумітися на чомусь, бути знавцем чогось. Денисові і нужди мало, ще як що, то й приважує [товар] на руці, мов силу в ньому зна (Кв.-Осн., II, 1956, 403); — Мовчи, бабо! — сказав Кирило Тур. — Ваш брат у сьому не тямить сили (П. Куліш, Вибр., 1969, 131); На превели́ку си́лу — те саме, що На вели́ку си́лу (див. вели́кий). Прийшла до неї бабуся, така старенька, ..що на превелику силу дибле (Кв.-Осн., II, 1956, 195); Свирид на превелику силу витяг з води Луку (Коцюб., І, 1955, 146); Тільки три дні тому на превелику силу дістали «язика» (Гончар, III, 1959, 18); Недо́бра си́ла див. недо́брий; Не його́ (її́, на́ша і т. ін.) си́ла — хто-небудь не має переваги в чомусь. Явдоха приступила з качалкою до Гната, але Гнат глянув на неї так грізно, що стара побачила, що не її сила (Коцюб., І, 1955, 55); Хто ж виймає шаблю да горнеться до гетьманського боку, а хто, ніби з ляку, тиснеться назад, кричучи: — Не наша сила, не наша сила! До табору! Втікаймо до табору! (П. Куліш, Вибр., 1969, 168); Нечи́ста си́ла див. нечи́стий; Свої́ми (вла́сними) си́лами — без чиєї-небудь допомоги, самостійно. — Він, бач, дума, — усміхаючись, мовив Шестірний, — що громада сама своїми силами виб’ється в люди? (Мирний, І, 1954, 340); За час війни впевнився [Піппо] в тому, що ніхто не порятує тебе, якщо ти сам не врятуєшся власними силами (Загреб., Європа. Захід, 1961, 281); Узя́ти (схопи́ти) під (по́під) си́лу (си́ли) кого: а) взяти попід пахви кого-небудь. Ой, узяли Парасуню попід обі [обидві] сили (Сл. Гр.); Максим хоче схопити його під силу, але пес, повискуючи від задоволення, відскакує (Стельмах, І, 1962, 218); б) виявитися сильнішим від когось. Ленін всіх деспотів взяв попід сили й разом з народом назавжди звалив (Тич., Зростай.., 1960, 9); У си́лу вбира́тися див. вбира́тися 1.
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 9. — С. 163.