СКРІ́ПЛЮВАТИСЯ, ююся, юєшся і СКРІПЛЯ́ТИСЯ, я́юся, я́єшся, недок., СКРІПИ́ТИСЯ, скріплю́ся, скрі́пишся; мн. скрі́пляться; док.

1. З’єднуватися одне з одним, приєднуватися одне до другого. При зближенні окремі уламки плавів можуть скріплюватися своїми кореневищами, а також коренями ростучих на них рослин, утворюючи більш значні острівки (Бот. ж., X, 3, 1953, 38); // Ставати щільнішим (про грунт).

2. перен. Ставати більш стійким, міцним, непорушним; // рідко. Набиратися сил, зміцнювати своє здоров’я. Під оцими соснами ти повинен найбільший час твоєї відпустки перебувати. В тебе.. ще на кілька років праці, тож треба до неї тут скріплятися (Коб., III, 1956, 152); // Напружувати всі сили, очікуючи чогось неприємного. Паллант любесенький хлопчина Скріпивсь, стоїть, як твердий дуб, І жде, яка то зла личина Йому нам’яти хоче чуб (Котл., І, 1952, 257).

◊ Скріпи́тися ду́хом, заст.— домогтися повного самовладання; взяти себе в руки. Серце його скиміло глибоко.. Але швидко він скріпився духом (Фр., VI, 1951, 89); Скріпля́тися (скріпи́тися) на си́лах (си́лою), заст.: а) ставати морально стійким; збиратися з силами. Ти мусиш передусім випочити й на силах скріплятися. Так, моя добра й щира сестрице! Не трать зараз відваги! (Коб., II, 1956, 316); б) зміцнювати своє становище (перед боєм). Забара дасть Богуну змогу стягти потуги, скріпитися силою (Стар., Облога.., 1961, 29).

3. тільки недок. Пас. до скрі́плювати, скріпля́ти. Найсвятіше, найдорожче в житті майже завжди скріплюється кров’ю (Стельмах, II, 1962, 282); У багатьох грамотах часто вказується, що документ скріплюється печаткою (Курс іст. укр. літ. мови, І, 1958, 52).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 9. — С. 323.